Купріянович – один із нас!

«Купріянович – один із нас», – стверджуємо ми. І саме так виглядає перша сторінка 31 номера газети «Наше слово». Проте ми розуміємо, що не всі наші читачі, особливо ті, хто читає нас лише тут, в інтернеті, слідкували за темою з самого початку. Тому ми вирішили для вас зібрати коротко головні факти про справу з Купріяновичем та нашою позицією щодо неї.

Графіка – Андрій Філь.

Хто такий Купріянович?

Доктор Григорій Купріянович – відомий в українській громаді в Польщі історик, активний в українському громадському русі з 80-тих років, організатор важливих культурних і наукових подій в Любліні та Холмі, автор книжок і статей, активіст мирянського руху Православної церкви у Польщі, голова Українського товариства в Любліні. 7 березня його обрано новим співголовою Спільної комісії уряду на національних і етнічних меншин.

До того впродовж понад десяти років він є представником української меншини в Комісії (другий такий представник – Петро Тима, голова Об’єднання українців у Польщі).

Щороку в березні Григорій Купріянович організовує вшанування жертв в Сагрині. Також як історик він досліджує тему нищення церков у Холмщині та на південному Підляшші в 1938 році. Ось його стаття на цю тему в «Нашому слові».

Удар по християнських храмах у християнській країні: Холмщина і південне Підляшшя 1938 року

Крім того, Григорій Купріянович входить до Комітету захисту пам’яті боротьби та мучеництва при Інституті національної пам’яті у Любліні.

Що сталося?

8 липня Президент України Петро Порошенко прибув до села Сагринь (Люблінське воєводство). У цьому  селі знаходиться пам’ятник українцям, яких було вбито в рамках акції Армії крайової та тзв. „батальйонів хлопських” 10 березня 1944 року. Загалом в Сагрині та навколишніх селах загинуло близько 1300 мирних українців.

Під час урочистостей промову виголосив доктор Григорій Купріянович. Ось тут повний текст цієї промови.

▲ д-р Григорій Купріянович. Фото Христини Заник
▲ д-р Григорій Купріянович. Фото Христини Заник

Зокрема, історик зазначив: «Атака на Сагринь почалася біля 4 години ранку і продовжувалася до 10 години, коли село було повністю спаленим. Досі не знаємо точної кількості жертв. Цього ж дня формування Армії крайової провели також атаки на інші сусідні українські села: Шиховичі, Ласків, Малиці, Метелин, Турковичі, Прегоріле, Теребин, Теребинець, Верешин та інші. У результаті акції польського підпілля ці села були частково або повністю спаленими, а їхні українські мешканці вбиті».

А ще додав: «Руйнування православних церков, як і вся полонізаційно-ревіндикаційна акція, були елементом послідовної і спланованої на довгі роки політики тодішньої польської держави».

До речі, того ж дня президент Польщі Анджей Дуда поїхав на Волинь. Там він вшановував пам’ять поляків, що загинули в 1943-1944 р. Свій візит президент Польщі здійснив напередодні дня пам’яті жертв Волинської трагедії, який офіційно відзначають 11 липня.

9 липня Люблінський воєвода  Пшемислав Чарнек подав заяву до прокуратури на д-ра Григорія Купріяновича у справі його промови. Воєвода назвав подію у Сагрині „провокацією”, українців, які приїхали з України чи Польщі на неї, – націоналістами.

Сагринь. 9 липня 2018 року. Автор- Христина Заник

Чарнек зазначив, що думки, які Купріянович висловлював протягом останніх років та доповідь на цвинтарі у Сагрині, якою українець зрівнює вбивство у Сагрині з „вбивством 130 тис. поляків на Волині”, однозначно є порушенням закону. Воєвода впевнений, що українець не лише „зневажив польський народ”, але порушив закон про Інститут національної пам’яті Польщі (ІНП).

Прокуратура передала справу Інституту національної пам’яті, до комітету якого в Любліні, за іронією долі, входить також Купріянович. Правда, через сагринські події деякі члени вже виступають за його відставку.

Професійний історичний аналіз інтерв’ю Чарнека, де той звинувачує Купріяновича та намагається перекручувати факти польсько-української історії, можете почитати тут (польською).

Що Купріяновичу загрожує?

Виглядає, ніби справа Купріяновича є показовою. Бо, по суті, звернення до прокуратури найвищим представником виконавчої влади в регіоні засвідчує, що кожен: історик, журналіст, громадський активіст, – може отримати такі ж закиди, як тільки спробує, наприклад, вшанувати пам’ять українських жертв у Польщі або висловить своє бачення історії, відмінне від офіційного.

Відповідно до діючого закону про ІНП,  якщо вину Купріяновича буде доведено, йому загрожує  штраф або покарання у вигляді тюремного ув’язнення терміном до трьох років за «заперечення злочинів українських націоналістів».

Як можна допомогти і як це вже роблять інші?

На жаль, офіцйна Україна в справі Купріяновича не виступила чітко на його захист. Зокрема, не було заяви українського Міністерства закордонних справ, Інституту національної пам’яті чи президента Порошенка, який був присутнім на цій події.

З заявою виступило Посольство України в Польщі, зазначивши: „Вшанування пам’яті загиблих представників кожної з країн, якої б національності вони не були – це не провокація, а високоморальний християнський вчинок (…).  Українців, які піднімають на офіційних заходах національні прапори, ніяким чином не можна називати націоналістами і провокаторами”.

Графіка – Андрій Філь

Якщо ви входите до громадської організації, можете послідувати прикладу українських істориків у Польщі.

Члени Українського історичного товариства (УІТ) у Польщі звернулися з відкритим листом до прем’єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького. У своєму зверненні вони говорять про польсько-українські конфлікти, потребу примирення та вшанування жертв з обох боків.

«На нашу думку, у своїй промові Г. Купріянович не ображає польського народу і не можна йому закинути того, що він говорить неправду. Факти, що містяться в промові, підтверджені істориками. Ось чому ми здивовані повідомленням воєводи про подання заяви до прокуратури на д-ра. Г. Купріяновича», – наголошують історики. Вони теж просять польського прем’єра втрутитися у справу, щоб запобігти погіршенню польсько-українських відносин.

Раніше була оголошена символічна акція підтримки Купріяновича в Фейсбуці.

Також депутат Сейму Міхал Камінський надіслав інтерпеляцію (звернення) до прем’єр-міністра Польщі у справі подання Люблінського воєводи Пшемислава Чарнека до прокуратури на учасника недільних врочистостей у Сагрині д-ра Григорія Купріяновича.

Депутат сейму Марцін Свенціцький у своєму зверненні до міністра внутрішніх справ та адміністрації, яку надіслано в Канцелярію сейму Польщі, зазначає, що Григорій Купріянович говорив на цвинтарі про відомі історичні факти, які підтверджують також дослідження істориків ІНП Польщі.

«Чи не зловживання це владою, коли воєвода за допомогою засобів масової інформації проводить кампанію проти представника меншини та одної з меншинних організацій, дії якої не виходили поза межі закону?» − запитує він.

Свій внесок у підтримку Купріяновича роблять не лише польські депутати, а також публіцисти, представники інтелігенції.

Про справу почули теж члени сеймової Комісії національних і етнічних меншин. Цю проблему озвучив на засіданні 17 липня голова ОУП та член Спільної комісії уряду та нацменшин Петро Тима. Українець нагадав, що врочистості у Сагрині були організовані та проведені за погодженням з польським Міністерством закордонних справ та Канцелярією президента РП Анджея Дуди і польська сторона щодо «дати події, обставин та програми застережень не зголосила».

Висловився теж Микола Рощенко, голова Люблінського відділу Українського товариства. У своєму листі підтримки д-рові Купріяновичу він назвав справу «атакою, спрямованою в основному на українців – польських громадян».

У свою чергу, польська публіцистка Боґуміла Бердиховська у виданні «Więź» зазначила, що «жертви, незалежно від їхньої національності, заслуговують на пам’ять».

Як допомогти особисто?  Ми вважаємо, що внесок свідомого українця – поширювати інформацію про події навколо цієї справи, розповідати про неї друзям та не боятися говорити про те, що Купріянович – один із нас!

Графіка – Андрій Філь.

Категорії : Bez kategorii

Коментарі

  1. У вересні цього року в видавництві „Клуб сімейного дозвілля” вийшла друком книга „Провісники Другої світової. Прикордонні конфлікти в Центрально-Східній Європі. Від розпаду імперій до Гляй­віцької провокації”.
    Вона розповідає про період між Першою і Другою світовими війнами, коли Центрально-Східна Європа періоду була перенасичена конфліктами через невдоволені амбіції, терито­ріальні претензії, національні образи та економічні проблеми.
    „Історична правда” друкує уривок з книги, присвячений непростим взаєминам Варшави і Праги, які розгорталися на підґрунті суперечки про приналежність Тешинської Сілезії. http://www.istpravda.com.ua/articles/2017/11/7/151437/

  2. Польські солдати Гітлера: у Вермахті воювало близько 450 тисяч громадян довоєнної Польщі

  3. Чим більш культурні і грамотні українці, тим більш проблем у Кремля і для поляків, другого висновку нема. З подачі Кремля поляки ще не те потребують. Невже поляки не вчать історії, невже розуму нема? Маю надію, що вони не звинувачують українців за катастрофу літака над територією Росії, з повним складом Польської влади на борту?

  4. Чим більш культурні і грамотні українці, тим більш проблем у Кремля і для поляків, другого висновку нема. З подачі Кремля поляки ще не те потребують. Невже поляки не вчать історії, невже розуму нема? Маю надію, що вони не звинувачують українців за катастрофу літака над територією Росії, з повним складом Польської влади на борту?

  5. Чому мовчить Клімкін, чому мовчить Порошенко ? Це ж вони організували оцю „гуцбу “, як образливо назвав поминання у Сагрині ,Чарнек. Польща повернулась в часи ,коли вимагали ґетта для жидів а українців віддати росіянам ,щоб вивезли на Сибір. На жаль ,доля посміялась з них , росіяни коли прийшли на Волинь вивезли на Сибір ….поляків. Може варто про це пам’ятати п. Чарнку та йому подібним ??

  6. Вячеслав Жила - режисер-постановник Тернопільського обласного академічного українського драматичного театру ім.Т.Г.Шевченка says:

    Треба покласти край політичним іграм на тлі історії. Чиновники і політики повинні припинити роз*єднувати два народи (українців і поляків ), які живуть в
    нових реаліях – це не сприяє розвитку добросусідських відносин між двома державами. Історію лишіть історикам для вивчення і висновків!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*