Куди їдеш, юний українцю, на «ЯрмарокФест» чи на «Ватру» під дахом?

Кася Комар-Мацинська, аніматорка культури, ҐданськПОГЛЯДИ№46, 2017-11-12

«Їду, щоб зустрітися…», «Їду, щоб вигулятись…», «Нап’юся пива і поспіваю…», «Буду шукати свою майбутню жінку/чоловіка…», «Хочу побачити, яку зірку запросили цього року…», «Хороша програма, треба побачити!..», «Домовились командою та їдемо…», «Їздимо щороку, то й цього поїдемо…», «Бути на „Ярмарку” – це круто!..», «Їду, бо мої друзі там виступають…», «Їду, бо сам там граю!..», «Звісно, й цього року POWERтаю на „Ярмарок”…».

«Не їду, мені там не цікаво…», «На „Ярмарок”? Ні, це задалеко…», «Колись „Ярмарки” це були „Ярмарки”, не те, що тепер…», «Музика там надто голосно грає…», «Музика погана, я слухаю зовсім іншу…», «Там тільки п’ють і гуляють…», «Пиво коштує стільки, що порядно й не нап’єшся…», «Краще запросили би більше наших гуртів з Польщі, замість тих дорогих зірок з України, при яких нормально танцювати не можна!..», «На „Ярмарку” всі ансамблі грають ту саму польку, замало там несподіванок з України…», «Я чекаю українських гуртів найвищого рівня, а тут самі молокососи…», «Дали би шанс молоді, вона показала би щось нове, а то тільки відомі гурти запрошують…», «Я вже застарий на такі розваги…», «Там самі старі їздять, молодь шукає інших розваг…», «Не їду, бо наша „Ватра” тут, і вона краща від „Ярмарку”…», «На „Ярмарок”? Ні, це надто дорого…».
Цьогорічний «Ярмарок» буде вже моїм 14-им, а 10-им, який маю приємність спільно з іншими людьми організувати. Звичайно, я би могла тут пафосно розписувати, як «Ярмарки» розвивались за «моїх часів», скільки разів мінялися клуби, ансамблі, організатори; могла б також спробувати підрахувати, скільки ми випили кави й пива на всіх організаційних зборах, скільки разів сварилися через те, що хтось щось зробив не так, як було узгоджено. Дехто з нас, організаторів, «з’їв зуби» на «ярмарковій» сцені, тому вважає, що робить все найкраще, але це неправда. А правда така, що без вас, шановні читачі «Нашого слова», без вашої присутності на «Ярмарку» наша праця не мала б жодного сенсу. Неймовірно важко щороку вигадувати щось нове, щоб «втерти носа» постійним критиканам, одночасно заохочувати нових глядачів і дбати про старих, а це все з відчуттям подиху конкуренції на шиї.

Але чого, в принципі, очікує сьогоднішня молодь? Чи вона хоче просто веселитись, чи має потребу краще пізнати сучасну українську культуру? А, може, хоче дискутувати над актуальними викликами і проблемами сучасності? Дивлячись з перспективи найбільшого молодіжного заходу в Польщі, можна мати дуже крайні спостереження. З одного боку, вже практично немає музичних гуртів, які самі зголошуються до участі в «Ярмарку». Вони всі, як один, без огляду на свій професійний рівень, чекають офіційного запрошення і, головне, гонорар. Гроші важливі, але було б приємніше, якби молоді артисти не думали виключно матеріальними критеріями. Наступна проблема це те, що нема потреби забави словом (виняток – ґданський театр «Навпаки»), унаслідок чого «Молода муза» перестає бути площиною розвитку слова, бо молодь таким розвитком не дуже хоче займатися. Проте не тільки ці два явища вказують на споживацький підхід до «Ярмарку» як до продукту: «я купую квиток, а ви, будь ласка, розважайте мене». Але це і так не зовсім погано, бо, на жаль, бувають ще й такі глядачі, яким все одно, хто на сцені, чи пісню співає, чи в театрі грає, для них найважливіша ціна пива в барі. До речі, саме вони найчастіше нарікають, що квитки на «Ярмарок» надто дорогі.
На щастя, є також другий бік медалі. Чудовий приклад, що «порох у порохівниці все ж таки ще є», це ініціатива під робочою назвою «Студенти танцюють» (але танцюють там не тільки студенти). Хоч це, на перший погляд, простий проект «танцюючих журавлів», а насправді багато поколінь – любителів народного танцю не зуміло його втілити в життя. Вдалося це молодій ґенерації щойно на початку цього року. Творить його кількадесят активних людей, переважно випускників українських шкіл, які присвячують свій час і гроші на те, щоб разом танцювати. Саме вони будуть цього року чи не головною прикрасою нашого «Ярмарку». Щораз помітніша так само творчість молодих громадян України, які проживають у Польщі. Доказом цього стали результати «ярмаркового» конкурсу молодих талантів, а його переможницю (Анну Текучеву) можна буде побачити на фестивалі у п’ятницю. Саме громадяни України починають підсилювати ряди організаторів «Ярмарку». Своїм ентузіазмом, свіжим поглядом на все та новими контактами вони намагаються зробити фестиваль привабливішим особливо для молодих імміґрантів.
Це трохи з тих проблем, які я бачу в контексті підготовки до «Ярмарку», але це далеко не все. Можливо, що я не маю рації або чогось не помічаю. Нагода поговорити про все буде незабаром, тим більше, що закінчується рік 70-х роковин усім відомої події. Це особливо провокує до роздумів над нашим молодим українством. Тому запрошую не тільки на гарні концерти у п’ятницю і суботу, а й на «ФорумФест», тобто форум молодих українців, який відбудеться в «ярмаркову» суботу. Можливо, програма цього дня дуже насичена, але бувають такі дні в році, які належить використовувати з надлишком. Надіюсь, це буде один з них. ■

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*