Куди їдеш, юний українцю, на «ЯрмарокФест» чи на «Ватру» під дахом?

Кася Комар-Мацинська, аніматорка культури, ҐданськПОГЛЯДИ№46, 2017-11-12

«Їду, щоб зустрітися…», «Їду, щоб вигулятись…», «Нап’юся пива і поспіваю…», «Буду шукати свою майбутню жінку/чоловіка…», «Хочу побачити, яку зірку запросили цього року…», «Хороша програма, треба побачити!..», «Домовились командою та їдемо…», «Їздимо щороку, то й цього поїдемо…», «Бути на „Ярмарку” – це круто!..», «Їду, бо мої друзі там виступають…», «Їду, бо сам там граю!..», «Звісно, й цього року POWERтаю на „Ярмарок”…».

«Не їду, мені там не цікаво…», «На „Ярмарок”? Ні, це задалеко…», «Колись „Ярмарки” це були „Ярмарки”, не те, що тепер…», «Музика там надто голосно грає…», «Музика погана, я слухаю зовсім іншу…», «Там тільки п’ють і гуляють…», «Пиво коштує стільки, що порядно й не нап’єшся…», «Краще запросили би більше наших гуртів з Польщі, замість тих дорогих зірок з України, при яких нормально танцювати не можна!..», «На „Ярмарку” всі ансамблі грають ту саму польку, замало там несподіванок з України…», «Я чекаю українських гуртів найвищого рівня, а тут самі молокососи…», «Дали би шанс молоді, вона показала би щось нове, а то тільки відомі гурти запрошують…», «Я вже застарий на такі розваги…», «Там самі старі їздять, молодь шукає інших розваг…», «Не їду, бо наша „Ватра” тут, і вона краща від „Ярмарку”…», «На „Ярмарок”? Ні, це надто дорого…».
Цьогорічний «Ярмарок» буде вже моїм 14-им, а 10-им, який маю приємність спільно з іншими людьми організувати. Звичайно, я би могла тут пафосно розписувати, як «Ярмарки» розвивались за «моїх часів», скільки разів мінялися клуби, ансамблі, організатори; могла б також спробувати підрахувати, скільки ми випили кави й пива на всіх організаційних зборах, скільки разів сварилися через те, що хтось щось зробив не так, як було узгоджено. Дехто з нас, організаторів, «з’їв зуби» на «ярмарковій» сцені, тому вважає, що робить все найкраще, але це неправда. А правда така, що без вас, шановні читачі «Нашого слова», без вашої присутності на «Ярмарку» наша праця не мала б жодного сенсу. Неймовірно важко щороку вигадувати щось нове, щоб «втерти носа» постійним критиканам, одночасно заохочувати нових глядачів і дбати про старих, а це все з відчуттям подиху конкуренції на шиї.

Повний зміст статті можете прочитати, придбавши друковану або електронну версію газети

Опубліковано в Останній номер, Погляди.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *