Анжела Ляшко ■ РОЗМОВА ■ №47 2017-11-19
У прагненні незалежності українці пережили вже три революції. Остання залишила особливий слід у серцях громадян та спричинила перезапуск свідомості. Вимоги Майдану, зміна уряду, запуск реформ поки що не дають швидких результатів. У пошуках рішень Україна щораз частіше звертається до досвіду Польщі. То ж 26 років тому це була країна з величезним рівнем інфляції та безробіття, абсолютно нестабільна як у соціальному, так і в політичному аспектах. Рух з точки «А» в точку «Б» не був простим, однак результат вражає. Сьогодні це розвинена європейська держава з високим рівнем життя населення.
Кшиштоф Становський – та людина, яка допомогла бідній країні перетворитися на сильну державу. Він був одним з реґіональних лідерів «Солідарності», а пізніше працював над реформами. Після перемоги руху Становський очолював фонд «Освіта для демократії». Він побудував мережу міжнародних освітніх проектів, які навчали демократичним принципам активістів Східної Європи.
Крім громадської діяльності, працював і в уряді. Був віце-міністром національної освіти (2007–2010 рр.) і віце-міністром закордонних справ (2010–2012). Президент Фонду міжнародної солідарності К. Становський пильно стежить за ситуацією в Україні, як радник та аналітик.
Пане Кшиштофе, незалежній Україні вже 26 років. І за цей час ми досі не досягли того омріяного рівня життя, якого, наприклад, досягла Польща. Може, українці є заручниками історії і саме через історичні причини ми ніяк не можемо стабілізувати свою державу?
Ви знаєте, на початку ХХ ст. в Польщі була дискусія між істориками. Одні казали, що вони оптимісти. Тому, на їхню думку, поляки завжди були хороші, а сусіди – погані. Інші стверджували, що свого часу ми, поляки, припустилися помилок, і справжній оптимізм полягає в тому, що ми можемо їх виправити. Сусідів не змінити, а себе змінити можна. З одного боку, згадуючи історію України, ми пам’ятаємо Голодомор, радянські часи, війни, конфлікти, окупації. Чи це значить, що Україна не має шансу на успіх? Ні. Україна досягла незалежності й змогла її захистити. Україна впроваджує важливі реформи, захищає свою територію від аґресії сусідньої держави, отримала безвізовий режим та досягла Угоди про асоціацію з ЄС. Проте постійно треба пам’ятати, що Москва хоче, щоб Україна думала про війну. А найважливіша тема для України зараз – це реформи. Майбутнє України – не війна, майбутнє України – це реформи, це економічний успіх.
Сьогодні в Україні актуальне мовне питання. Частина громадян розмовляє російською мовою в повсякденному житті. Ви як думаєте, чи є це проблемою нашої держави?
Одна дівчина під час Євромайдану у Варшаві, який ми організовували, сказала: «До цього часу, коли ми виходили на площу і кричали «Слава Україні! Героям слава!», думали тільки про героїв саме української національності. Сьогодні, як ми виходимо на цю площу, думаємо також про вірмен, білорусів, поляків, росіян, які були з нами тут і які є частиною нас». Україна дуже успішна в мовному питанні. Вона змогла збільшити вплив української мови. І водночас є українські патріоти, матері яких співали їм колискові татарською, польською чи російською мовами. І це прекрасно.
Частина населення нашої держави – це кримські татари. Ви часто бували в Криму й допомагали їхньому народові. Невже недостатньо підтримки України?
Я допомагав вивчати українську мову в Криму, забезпечувати підручниками з української мови кримськотатарські школи, коли держава нічого не робила. Сьогодні є можливості вивчення кримськотатарської мови у Львові, Сумах та інших містах України. У Києві татари створили суботні школи. І це потрібно підтримувати. У Польщі, наприклад, є принцип: місцева влада виділяє більше коштів на освіту дітей з національних меншин.
Три революції, народ, який прагне й готовий змінюватися, реформувати свою країну. Чому ми досі не досягли економічної, соціальної та політичної стабільності?
Важливий момент у цьому контексті – це мета, задля якої люди збираються на мітинґи. В Україні перша революція, – Революція на ґраніті, – не була реакцією на владу, на сфальсифіковані вибори чи на неправильний закон. Це була ініціатива людей. І в результаті – незалежність України. Польський же урок полягає в тому, що треба планувати реформи вже за 5 років до Майдану, а не три місяці після. Якщо починаєш говорити про реформи наступного дня після революції, ти запізнився на 5 років.
Які реформи треба впроваджувати насамперед?
Є дві найважливіші. Перша – децентралізація. Це ситуація, коли відповідальність беруть на себе громади, і люди не чекають, що президент буде вирішувати всі їхні проблеми. Президент повинен вирішувати питання державної безпеки, війни, бюджету країни, а не кількості шкіл у певному районі. Ось це і є фундаментальна зміна. Друга реформа – демонополізація, тобто відмова від одноосібного виробника, постачальника й продавця. Також важлива реформа освіти. Впровадивши ці три, Україна зробить величезний крок уперед.
Як боротися з високим рівнем корупції в державі?
Якщо у вас є родина і ви маєте родинний бюджет, у вас є корупція? Думаю, навряд чи. У родині нема корупції. Отож, коли всі громадяни будуть відчувати, що мають спільні гроші, які збирають у податках, що самостійно вирішують, куди, коли і як їх витрачати, тоді не буде проблем. Саме для цього й потрібні сильні громади. Адже легше й дешевше вирішити питання спочатку в районах і містах, а потім, як наслідок, покращиться ситуація і в усій країні.
Яка тоді роль президента в державі з добре розвинутою системою місцевої влади?
Адміністрація повинна мати право скасовувати тільки ті рішення, які є незаконними. Коли центральна влада і самоврядування мають різні точки зору, питання вирішує суд. Однак президент не має права змусити місцеву владу пофарбувати всі школи в червоний чи зелений колір, бо йому так подобається. Якщо рішення громад не загрожує національній безпеці, то це не стосується голови держави.
Ознакою стабільної держави є незалежні медіа, здатні контролювати працю влади. Наскільки ефективними є українські медіа, порівнюючи з польськими?
Медіа України покращилися за останні 5 років. По-перше, почали розвиватися місцеві ЗМІ. По-друге, бути журналістом сьогодні – це гордо. Не завжди так було в Україні. Проте в той самий час трансляцію громадського радіо на Донбасі підтримували саме поляки. Це, звичайно, добре, але неправильно.
Зміни – це важко. Як донести до всіх громадян України, що позитивні результати можуть настати і через 5–10 років?
Результати будуть тільки тоді, коли будуть реформи. Без реформ ніхто не захоче змінюватися і щось змінювати. Досвід показує, що найкращий момент для реформ – максимум 100 днів після революції. Коли ми впроваджували свої зміни в Польщі, то інфляція була 40% на місяць, 600% на рік. Проте реформи впровадили вже за 90 днів після формування уряду. Ви знаєте минуле Польщі. Багато чого змінилося. Безперечно, у країнах, де громадяни бачать реальні реформи, вони розуміють, що варто почекати на позитивні результати. ■
