Наталя Ткачик ■ ГРОМАДА ■ №29, 2017-07-16
Прототипом «Ґауде Полоніа» в утопічній літературі міг би бути якийсь острів, загублений в неіснуючих морях Центрально-Східної Європи, на якому нема політики, приватної власності, матеріальних клопотів, натомість головний принцип життя – це «Ти є тим, що ти твориш». Ідилічним отаке життя назвати важко, адже свідомі митці потрапляють на такий «острів», щоб інтенсивно працювати над улюбленою справою. Стипендіатами «Ґауде Полоніа» досі були відомі літератори, як-от Сергій Жадан, Софія Андрухович, Андрій Любка, Олександр Бойченко.
Ось уже майже 15 років, як найталановитіші українські митці здобувають стипендію програми «Ґауде Полоніа» міністра культури Польщі, у рамках якої можуть працювати над власними актуальними проектами, присвоюючи або передаючи досвід іншим колеґам, а також популяризуючи українську культуру за кордоном, а польську – в Україні. Унікальність «Ґауде Полоніа» полягає ще й у тому, що, по-перше, це чи не єдина свого роду не навчальна, а саме творча стипендія; по-друге – стипендіатом можна бути кілька разів.
За час існування стипендії її резидентами стали близько 500 митців, із них 80% – українці, 15% – білоруси і майже 5% – представники Казахстану, Македонії, Болгарії, Молдови, Росії та інших країн. Чому така диспропорція? Зрештою, дуже для українців приємна.
Коли стипендійна програма тільки концептуалізувалася, 2003 р. тогочасний міністр культури Польщі Вальдемар Домбровський прийшов до висновку, що треба підтримати творчу інтеліґенцію з пострадянських країн. І в цій ідеї Україна виринула на перше місце в контексті історичної концепції умовної спільноти І Речі Посполитої, яка охоплювала теж білорусів та литовців. А позаяк Литва і Польща тоді вже стояли на порозі Європейського Союзу, то було очевидним, що жодних бар’єрів чи обмежень у їхніх культурних стосунках не передбачатиметься, чого не можна було сказати про країни, які лишалися поза бортом ЄС, зокрема Україну.
Від початку першого набору «Ґауде Полоніа» в Польщі змінювалися міністри культури, проте виняткова необхідність такої стипендії ніколи не підлягала сумніву і, як зазначив міністр культури Пйотр Ґлінський, польський «національний інтерес полягає в розвитку співпраці між народами і якомога тіснішій інтеґрації», а саме «культурний простір є ідеальним ґрунтом, на якому ця співпраця може відбуватися на засадах повної свободи». Власне, цей принцип вільної творчої свободи і міжнародний престиж бути стипендіатом «Ґауде Полоніа» приваблює кожного року митців. Та й сама назва стипендії походить від ґлорифікаційної середньовічної пісні, одного з найстарших польсько-латинських гімнів, який співали після перемоги рицарів, тож не може не спонукати до наступних звершень.
Сфери реалізації проектів «Ґауде Полоніа» представлені широкою гамою – кіно, фотографія, історія кіноматографії і кінокритика, музика, критика мистецтва, театр, реставрація, література/переклад, музейна справа, візуальне мистецтво та ін.
Фінансовим донором стипендії виступає Міністерство культури Польщі (щорічний загальний бюджет – майже 2,4 млн. зл.). По суті, організатори створюють учасникам ідеальні умови для праці, забезпечуючи їх матеріально, сприяючи з житлом і всіляко йдучи назустріч у кожній справі. Стипендіат щомісяця отримує брутто 3500 зл. Окремо передбачений бюджет на 5000 зл. брутто на придбання матеріалів і знарядь, необхідних для виконання проекту стипендії.
Щорічно організатор, а це Національний центр культури, видає близько 50 стипендій, натомість динаміка подачі заявок зростає. В останні роки конкурс досить гарячий: приблизно 6 анкет на стипендійне місце. Поважна комісія, до складу якої входять репрезентанти Міністерства культури і національної спадщини, Національного центру культури та представники інших установ і творчих кіл, прискіпливо розглядає заявки: спершу за відповідністю формальним вимогам, відтак – за якістю й актуальністю, і, безперечно, до уваги береться попередній досвід і доробок кандидата.
Обличчям стипендії можна назвати відому публіцистку Боґумілу Бердиховську, чий вклад у розвиток польсько-українських стосунків важко переоцінити. Як незмінний координатор проекту і керівник стипендійного відділу Польського національного центру культури пані Боґуміла, по суті, опікується стипендіатами від моменту їхнього приїзду до Варшави у лютому і аж до закінчення стипендії наприкінці липня.
Розповідаючи про «Ґауде Полоніа», пані Боґуміла акцентує, з одного боку, на важливості створення механізмів, які б забезпечили допомогу в розви тку здібним митцям з країн Центрально-Східної Європи (і не тільки звідти), «для яких у певний період їхньої діяльності цікавим і необхідним стає польський мистецький контекст». А з другого боку – на необхідності перекидання містка від польських митців, які отримують можливість установити контакти і налагодити діалог, нерідко вперше, з творчими середовищами на Сході.
«Проекти стипендіатів не мусять напряму прив’язуватися до Польщі (за винятком перекладачів). Ці мистецькі задуми можуть бути взагалі позбавлені польського контексту, але їхнім неодмінним складником є, наприклад, польський опікун, польське місце реалізації чи інший контекст. Натомість у випадку перекладачів – ідеться, безперечно, про переклад саме польської літератури. Але й тут є свої вимоги до вибору тексту», – зазначає Б. Бердиховська.
Піврічна мандрівка «ґаудистів» у творчість відбувається під опікою відомих польських діячів, митців і науковців. Перед «ґаудистами» відчиняють двері найпрестижніших польських інституцій, де митці й реалізують свої проекти.
Це академії мистецтва (Варшава, Краків, Вроцлав, Лодзь, Познань, Ґданськ), Центр сучасного мистецтва в Уяздовському замку (Варшава), музичні академії (Варшава, Познань, Краків, Катовиці, Лодзь, Ґданськ), ґалерея «Арсенал» (Білоcток), ґалерея «Лабіринт» (Люблін), національні музеї (Варшава, Вроцлав, Краків), Школа Вайди і Кіностудія TOR, Університет Миколая Коперника в Торуні, Королівський замок у Кракові та у Варшаві, Національний заклад ім. Оссолінських у Вроцлаві, Віляновський палац, Яґелонський університет, Університет Кардинала Стефана Вишинського та ін.
Підсумки щорічного набору програми підбивають у липні. Їх оголошують на традиційних урочистостях вручення дипломів, на яких зазвичай присутні міністр культури Польщі, директор Національного центру культури та посол України в Польщі.
Одним з «найпопулярніших» опікунів у галузі літератури/перекладу є голова польського ПЕН-клубу Адам Поморський, відомий перекладач, критик та есеїст, який супроводжує «Ґауде Полоніа» від самого її початку. Він зізнається, що, крім колосальних творчих плодів стипендії, які вимірюються реальними матеріально вираженими результатами, а не ефірними ідеями, важливим є ще й двосторонній процес «учіння», адже навіть маститі і «зреалізовані» опікуни проектів, хоч це й парадоксально, постійно чогось вчаться у своїх підопічних.
Такими реальними результатами праці в рамках «Ґауде Полоніа» є десятки перекладених і виданих українською творів польських авторів, створені актуальні документальні та художні фільми, втілені масштабні музичні проекти, організовані художні пленери, відреставровані і законсервовані численні пам’ятки архітектури й мистецтва та ін. Усього перелічити не вдасться, а називати окремих митців – річ невдячна, бо їх надто багато (і це дуже добре).
«Ґауде Полоніа» можна назвати брендом творчої якості, бо випадкові люди, дебютанти чи аматори на цю стипендію практично не мають шансу потрапити. І цей бренд себе виправдовує: організаторам приємно стежити за подальшим успішним розвитком «ґаудистів» уже після закінчення їхнього перебування на стипендії. Серед таких найяскравіших нещодавніх досягнень можна назвати минулорічне ґран-прі на 15 Міжнародному трієнале художнього текстилю, присуджене львівській мисткині Терезі Барабаш, колишній «ґаудистці», яка була найкращою серед 135 учасників із 46 найрізноманітніших країн. Або неймовірний художник Микита Кадан, який представляв Україну на Венеційському бієнале 2015 р. Чи, для прикладу, фільм «Аліса в країні війни», режисерами якого були стипен діатки Аліса Коваленко та Любов Дуракова, котрий отримав ґран-прі на Міжнародному фестивалі документального кіно в Мароко.
У галузі літератури, якщо йдеться про власне написані в рамках «Ґауде» художні твори, це чудовий роман Софії Андрухович «Фелікс Австрія», що здобув низку міжнародних літературних премій. Або ж поезія Сергія Жадана, яка не потребує особливого представлення. Але знову ж таки, це тільки капля в морі досягнень «ґаудистів».
За кільканадцять років тривання стипендії утворилася неформальна спільнота, яка налічує понад півтисячі осіб із багатьох країн, які навзаєм продовжують обмінюватися досвідом і реалізовувати спільні творчі проекти на професійному ґрунті. Така творча діаспора «Ґауде Полоніа» продовжує жити життям спільноти і впливати на суспільну думку по обидві сторони кордону, що особливо актуально сьогодні, коли стало очевидним: найвірніший шлях досягти польсько-українського порозуміння та віднайти рівновагу – веде через культуру. ■
