Богдан ГукПОГЛЯДИ№44, 2017-10-29

Навіть дуже й дуже помірковані українські історики тепер можуть бути серед тих, хто, перетинаючи кордон з Польщею, мав би виправити свої погляди або покаятися за помилки.

 <strong>Лицьова сторона антигрицаківської летючки «Фаланги».</strong> Фото автора статті
Лицьова сторона антигрицаківської летючки «Фаланги». Фото автора статті

Володимир В’ятрович і ліберальний львівський історик Ярослав Грицак опинилися серед носіїв небажаної інтелектуальної власності. У цьому Я. Грицак фізично переконався 13 жовтня. Він того дня в Кракові брав участь у панельній дискусії Міжнародного центру культури «Пам’ять спадкоємців давньої Речі Посполитої – спільна чи конфліктна?». Перед входом до будинку, у якому мала відбутися дискусія, молодики з малопольської організації «Фаланга» вручили Я. Грицакові летючку. Вона ідеально пасувала до того, про що говорив цей історик на панелі: не було ніякої багатонаціональної Першої Речі Посполитої, тому що багатонаціональність передбачає рівноправність усіх націй. А такої рівності в цій державі не було. Спадкоємцями «багатонаціональності» є, натомість, «фалангісти». От куди варто сягати в пошуках родоводу АК та УПА?
У мене виникли два принагідні питання. Як цю подію може використати львівський історик? Адже, – якщо в Польщі є ще інші, крім «Фаланги», – вона радше зміцнила його науковий авторитет. Це дало про себе знати в залі, де організатори висловили співчуття з приводу інциденту. Однак таке «схвалення» може перетворити наукову дискусію в марнославство. Свого часу це робив історик Ґжеґож Мотика, який уміло підкреслював, що його тексти такі науково об’єктивні, що навіть його самого засуджують і польські, і українські праві сили. Ориґінальне мірило науковості? Цікаво, чи Я. Грицак також використає «підтримку» польської «Фаланги», бо у Львові «підтримку» частини істориків, незадоволених його лівими симпатіями, він уже має.

«Фаланга» – це політична сила, яка мало читає. Вона, з ґрунту, проти грамотності, перевагу віддає, здебільшого, кулакам, а не розумові. Отож, хтось мав би в затінку академічного кабінету читати замість «Фаланги» та вказувати їй фізичні людські цілі. Тут на думку приходить Анджей Зємба. Вже раніше, спостерігаючи за змінами в тоні праць цього доктора історичних наук Яґелонського університету, почавши з середини 80-х років, можна було констатувати повільну еволюцію його поглядів у напрямку крайнього заперечення ОУН та УПА. Нема у мене доказів, що Зємба фізично буває в контакті з «Фалангою», проте збіжність історичного і політичного інтересів між ним і крайніми правими силами можна відзначати як безперечну. Краківський історик не бере прикладу з Мотики, який пояснював свої власні наукові погляди тим, що його критикують далекі від науки українці й поляки.
Зємба йде прямо. Настільки прямо, що недавно він написав: «Концепція геноциду (ОУНб – Б.Г.) щодо поляків становила віддзеркалення німецької концепції щодо жидів». Написав і те, що митрополит Андрей Шептицький заохочував українців співпрацювати з німцями, а в цьому контексті «будова вільної України означала участь у Голокості». Це він писав у своїй статті, яка відкриває величезний збірник статей «OUN, UPA i Zagłada Żydów», виданий цього року у Кракові. Чи з «Фалангою», чи без, але Яґелонський університет має вже власного Богуслава Пазя, професора Вроцлавського університету, відомого з антиукраїнського екстремізму. ■

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii