Андрій Дрозд, директор Комплексу загальноосвітніх шкіл ім. Т. Шевченка в Білому Борі ■ ПОГЛЯДИ ■ 2011-01-27
Зізнаюсь, що я досі не прив’язував більшої уваги до різного роду рейтинґів, оскільки все залежить від критеріїв кожного з них. Якщо говорити про оцінку ліцеїв, то, на мою думку, результати щоденної праці вчителів та учнів найкраще видно через зовнішнє тестування, тобто екзамен на атестат зрілості, який дає змогу учням вступати до різноманітних вишів. Саме в них можна простежити рівень навчання в кожній школі.
Під час цьогорічного загальнопольського рейтинґу ліцеїв, хоч він і проводився вже тринадцятий раз, комісія вперше брала до уваги результати тестування з обов’язкових та додаткових предметів (раніше враховувалися лише школи, які брали участь у предметних олімпіадах, організовуваних на центральному рівні). На жаль, наші вчителі не завжди мають можливість підготовляти окремих учнів на олімпіади, оскільки в нас іде посилена праця насамперед над підвищенням рівня навчання всіх учнів, адже до школи приходять діти з різним рівнем. Тому добре, що змінилися критерії при підготовці цього рейтинґу. Вважаю, що якраз у такому підході видно справжній рівень окремих шкіл, зокрема, активність учителів: лише результати випускних екзаменів показують, наскільки всі учні засвоїли матеріал.
Те, що ми потрапили до такого рейтинґу, підносить престиж нашої школи, а також показує працю вчителів, які передають свої знання не лише на уроках, але й на позакласних заняттях. У нашій школі учні вчаться більше, оскільки мусять вивчати українську мову як обов’язкову. Знаю, що деяких батьків це хвилює, вони побоюються, чи їхня дитина дасть собі раду. Однак заспокоюю – до нас приходять також учні, які зовсім не говорять по-українськи, проте протягом трьох років вони ї ї вивчають на такому рівні, що без великих проблем складають цією мовою випускні іспити. Про високий рівень навчання в нашій школі свідчать результати тестування саме з української мови – екзамен успішно складає 100% учнів.
Крім відповідного рівня навчання, учням забезпечений високий стандарт проживання в гуртожитку, де ми намагаємося створити відчуття домашнього затишку. Коли йдеться про матеріальну базу школи і гуртожитку, то щороку ми силкуємося ї ї збагачувати – реґулярно проводимо ремонти й модернізуємо гуртожиток, докуповуємо дидактичне обладнання для лекційних залів. Тільки цього року на ремонт гуртожитку та закупівлю нових меблів і технічного обладнання ми призначили 300 тис. зл. – таким чином хочемо дати учням найкращі умови для того, щоб вон концентрувалися виключно на науці.
Парадоксально: те, що дехто вважає мінусом школи, а саме провінційність Білого Бору, ми перетворюємо в ї ї козир. Бо ж мала місцевість дає можливість займатися навчанням якнайбільше. У нас активний учень не має вільного часу – після обов’язкових занять починаються додаткові, факультативні. Крім цього, у школі існують гуртки (танцювальний, живого слова та хор), які працюють після обіду. До того, у школі є ряд спортивних секцій (у нас також тренажний зал). У гуртожитку працює бібліотека, де учні можуть користуватися комп’ютерами та Інтернетом. Вечорами, при нагоді свят організовуємо різноманітні зустрічі, які додатково інтеґрують нашу молодь. Тому я впевнений, що в нашій школі кожний учень має можливість всебічного розвитку.
Записала А. В.
“Наше слово” №5, 30 cічня 2011 року {moscomment}
