Томаш Стриєк, професор політології, Інститут політичних студій Польської Академії Наук ■ ПОГЛЯДИ ■ №42, 2016-10-16
Сам фільм не підтверджує неґативного стереотипу українця в Польщі, який з часів Сенкевича пов’язаний з візерунком «різуна», а з часу ІІ Світової війни (що зміцнила інформаційна політика ПНР) – з образом націоналіста-бандерівця. Сценарій, режисура і гра акторів (також українських!) спрямовані на показ усієї ґами поведінки жителів Волині під час жахливих подій 1939–1944 років.
У жодному разі не можна говорити, що фільм несе у собі звинувачення українців як народу у злочині проти волинських поляків. Зло в цьому фільмі пов’язане не з національністю, а передусім з націоналістичною ідеологією, що запанувала в ОУН під час війни, а також із ненавистю. З цього приводу вбивають у цьому фільмі дійсно всі, незалежно від національності.
Тут чітко вказано так само на вплив попередніх подій на волинський злочин, особливо Голокосту. Цим злочином німці створили певний взірець вирішення національних конфліктів.
Однак цей фільм у Польщі може бути такий, що глядачі, морально не вразливі, лише зміцняться у своїх переконаннях. Сьогодні в Польщі, на жаль, панує відповідна атмосфера для розвитку націоналістичних і шовіністичних поглядів. Але режисер і виконавці фільму не можуть нести за це відповідальності. ■
