Записав П. Л. і Г. С. ■ ПОГЛЯДИ ■ 2010-02-27
Мирон Сич, депутат Сейму РП, Член Головної ради ОУП
Мені здається, що Віктор Янукович зрозумів, що Україна не повинна завертати зі шляху європейської інтеґрації та дорівнювання до демократичних стандартів. Зрештою, такий напрямок декларували всі кандидати під час виборів. З іншого боку, варто також відзначити, що дана програним “помаранчевим” підтримка ненабагато скоротилася у порівнянні з 2004 р.
Це вказує на певну стабільність української політичної сцени та ймовірність утворення якоїсь нової об’єднаної структури в теперішньому блоці противників В. Януковича. Вибори підтвердили також, що Україна усе ж поділена на Захід та Схід, тому одним із найважливіших викликів Києва надалі залишається подолання цього розділу і об’єднання народу. Сьогодні Україна мусить також добре підготуватися до не менш важливих муніципальних виборів – добре налагоджені відносини на реґіональному рівні, зокрема, із польським партнером, мають капітальне значення для розвитку українських міст та цілих областей. Думаю, В. Янукович дбатиме також про відносини з закордонними українцями, у тому числі з нами, адже голова жодної поважної держави не може дозволити собі нехтувати природними послами у різних країнах світу. Як буде – побачимо, хоч мене особисто сьогодні дещо засмучує те, що представники оточення переможця стали менше говорити українською, ніж робили це в розпалі передвиборчої кампанії.
Юрій Рейт – голова Координаційної ради української меншини при Посольстві України в РП
Сьогодні Україна – це єдина держава на пострадянському просторі (за винятком трьох країн Балтії), де можна нормально висувати кандидатів та проводити вибори за європейськими стандартами. Проте стоїть запитання – чи Україна з вибором президента Віктора Януковича прямуватиме в бік Росії, чи Європи?
Я думаю, що вона, як і за часів президента Леоніда Кучми, “гойдатиметься”, і буде це, на жаль, утрачений час. Напрямок і амплітуду цих коливань вирішуватиме економічне питання та позиція олігархічних еліт, з яких походить цей президент. Вони хочуть жити за європейськими стандартами, але прямують до надання їх вузькому колу людей, що пов’язане родинними взаємозв’язками, політичними партіями чи, врешті, партією влади. На жаль, їх дії не ведуть до забезпечення рядовим громадянам “знизу” еквівалентних стандартів життя. З’являється також питання, чи відбудеться модернізація або зміна механізмів управління державою – цього також не виправлять протягом найближчих 5 років. Якщо Україна має бути в ЄС, – а я вірю, що так буде в майбутньому, – то в цьому процесі має бути важливе рішення нового президента: чи він та його політична партія концентруватиме владу, чи віддасть повноваження та фінансування вниз у реґіони, бо таке рішення дозволило б Україні обрати шлях на сумісність із європейськими стандартами управління державою, у тому числі – муніципальними структурами. Тут потрібна відвага, але за цієї каденції не сподіваюся таких рішень. Щодо зв’язків із закордонним українством – маю враження, що більшість політиків функціонує на обіцянках, хоч має контакти з окремими громадами і знає про їх проблеми.
Зараз діється так, що з кожним політиком приходить нова зміна. З’являються нові ідеї, а прагматичного механізму вирішування проблем немає. Змінюються президенти чи обрані народом депутати, але за персональними змінами не йде стійка державна політика, навіть якщо вона реалізуватиметься раз краще, раз гірше. Мені здається, що бракує послідовності у виконанні потрібних для України вагомих завдань – як усередині української держави, так і ззовні,
у процесі будови сильної позиції у світі.
Стефанія Яворницька – член головної Ради ОУП, голова Зеленогірського відділу ОУП
Я оптимістка. Думаю, що якщо навіть у Януковича є близькі зв’язки з Росією, то вони залишаться, але не коштом відвертання від Заходу. Він хотітиме черпати і звідти, і звідти. Самі олігархи не дозволять йому піти тільки на Схід, бо економічно потребують Заходу. Коли говорити про нас, то думаю, що він схоче зустрітися. Може, не будуть це такі зустрічі “брата з братом”, як за Ющенка, бо він мусить цього навчитися. Цього він не вміє, бо в нього проросійська конструкція. Пригадується мені розмова з одним українським військовиком, який сказав, що коли в Канаді мав контакт з діаспорою – щойно тоді зрозумів, що таке тризуб та Батьківщина. Отже, даймо і ми йому шанс – хай перевіриться. Передусім, намагатиметься бути господарем держави: у тому плані, щоб і Західна Україна його підтримувала. Напевне, ще довго не увійде так глибоко в історичну політику, як робив це Ющенко, який, можливо, через те й програв, бо занехаяв реформи.
Тут важлива конструкція національної свідомості, проте ніхто не буде думати про самосвідомість, якщо буде голодним. Зараз Янукович у першій фазі зверне увагу на економіку, а пізніше створить фундамент для будування національної свідомості. Отже, даймо йому шанс.
Ярослав Сидор – член Товариства “Український народний дім”
Не думаю, що буде так, як за Ющенка. Можливо, саме він підштовхнув справу Народного дому вперед. Однак Янукович буде зовсім іншим президентом. Якби хтось хотів сказати, що Ющенко зробив для України, то важко тут говорити про конкретну річ: здається, патріотизм – це замало. Зате Янукович – людина прагматична, тому можна сподіватися великої зміни за його президентства – зміни на користь. Наші справи, справи українців у Польщі не будуть для нього справами, якими він займатиметься. У нього є важливіша робота й проблеми в Україні, тому дбати про якісь дрібнички – це не для нього, ми тут не можемо нічого сподіватися. Коли казати про його загальне ставлення до Польщі, то воно не буде таким штучним, як у Ющенка, яке, по суті, було дружнім, однак неефективним для обох країн. Тепер усе спиратиметься на конкретних речах і Польща вже не буде виконувати для України такої ролі, як за попереднього президента. Вона ніби щось виконувала – але, по суті, це була пропаґанда без конкретних речей.
Аркадій Путько – член головної ради ОУП, голова Крайової пластової старшини молодіжної організації “Пласт”
Якщо говорити про ставлення нового президента України до нас тут, у Польщі, воно буде, напевне, менш конкретним.
Я не бачу, щоб Віктор Янукович найближчим часом був зацікавлений будь-якою ініціативою, котру ми представлятимемо в Польщі. Він спершу буде займатися тим, що діється в Україні, тобто фінансовою кризою, далі – відносинами між Україною та Росією, а пізніше, може, і з Польщею. Проте нас у плані його політики, візиту наразі не бачу. Жоден вибір – чи то Тимошенко, чи Януковича -не є корисним ні для мене, ні загалом для нашої громади, нацменшини.
“Наше слово” №9, 28 лютого 2010 року {moscomment}
