Записав П.Л. ■ ПОГЛЯДИ ■ 2012-07-27
Йосип Кисилиця, керівник ансамблю “Чум з Баґєра” зі Свидника (Словаччина)
Відколи я на Ватру потрапив вперше, їжджу на фестиваль реґулярно. Ватра в Ждині – то найкращий русинський захід на світі. У нас у Свиднику, у якому я прожив все своє дотеперішнє життя, відбувається Фестиваль русинів-українців. Проте там є проблема: немає молоді як серед учасників, так і організаторів. Також технічні можливості там є меншими: немає місця для палаток, великого загального шатра тощо. У Ждині ж – справжні ватряни, які живуть заходом. Тут три ґенерації, тобто діди, їхні діти й онуки – вони разом танцюють, співають. І це є сила! І хоча у Свиднику маємо Фестиваль, якому уже 57 років, без Ждині я не можу жити, усе літо чекаю на приїзд сюди: бо тут моє серце, тут лемківська, русинська земля, тут наші люди й навіть з ансамблем ми виконуємо пісню під заголовком “Лемківська ватра навіки”.
Думаю, цей захід нам потрібний, бо після Акції “Вісла” нам варто гуртуватися, треба з’єднуватися в одну сім’ю, у якій молоді вчаться від старших традиції, а старші – дізнаються про потреби молодих, які думають уже більш по-сучасному.
Адам Вевюрка, заступник голови ОЛ
Дякую вшитким, які тут приїжджають, які є вірні своїй традиції. Я особисто почав приїжджати на Ватри у 1992/1993 роках: то була друга Ватра у Ждині. І напевно ці Ватри, які відбуваються в цьому місці, змінюються, міняються люди.
Уже сьогодні люди приїжджають на свою землю з меншою тугою, ніж колись. Думаю, тепер їдуть більше, щоб розважатися, веселитися. З другого боку, саме на цьому місці, на цьому заході люди пізнають свої майбутні жени, своїх майбутніх мужів – і з часом одружуються. Якби почислити, скільки тут родин утворилося, напевно, їх кус буде. Їхній приїзд – це надія, це дає Ватрі та нам силу назаран.