Коли ми повернемося додому…

Світлана Мельник, КраківГРОМАДА№40, 2017-10-01

Сучасна хвиля української еміґрації. Російськомовні й українськомовні, патріоти і не дуже, молоді студенти й родини з трьох поколінь. До чого прагнуть, як бачать майбутнє своїх дітей? І яке місце в ньому займає Україна? Які шанси і можливості збереження національної самототожності мають діти нинішніх еміґрантів з України? Таку розвідку ми спробували зробити на території Кракова, де українська діаспора – одна з найбільших у Польщі.

День України в iTechcloud coworking, Краків. Фото надане iTechcloud coworking

Громадяни світу

Павло з дружиною і сином приїхали до Польщі з Києва рік тому, мають намір залишатися тут і надалі. Дитина інтенсивно вивчає польську та англійську, проте вивчення української 11-річного хлопця не цікавить. Української вдома теж не вживають – мама росіянка, розуміє, але не говорить. Проте Павло хотів би, щоб син вивчав історію України і спілкувався українською. Добре, якби це було щось на зразок українського клубу, куди можна прийти у вільний час, і в якійсь цікавій, ігровій формі долучати дитину до української культури. Хоч розуміє, що для цього потрібні ентузіасти і спонсори.
Щодо майбутнього мій співрозмовник досить космополітичний:
– Поляком син не виросте, запізно приїхав. Я хочу, щоб він виріс людиною з широким світоглядом, а не українцем, поляком чи ще кимось. Але знав культуру, історію, традиції України, Польщі і будь-якої іншої країни, якої схоче. Я хочу, щоб він розумів, що кордони тільки в нас у головах. Є місце, де ти народився, але перед тобою весь світ…
Подібна позиція, щоправда, може, без філософського аспекту, досить поширена серед російськомовних родин еміґрантів з України .
Ірина, наша наступна співбесідниця, з цього приводу не приховує емоцій. Каже, що ще 2015 р. виступили з ініціативою зробити український клуб, проводили зустрічі. Приходили і люди, які недавно приїхали з України, і українці з Польщі. Останні чекали української бесіди, бо російської мови майже не розуміють. Але через те, що більшість гостей російськомовні, зустрічі з часом згасли.
Подібна історія і з дитячими заходами:
– Більшість дітей з України – російськомовні, інші діти в розмові з ними теж переходять на російську. Прикро, що російськомовні батьки не хочуть, щоб їхні діти вивчали українську, мотивуючи це тим, що треба навчатися польської.
Питання, де в Кракові діти з українських родин можуть навчатися української мови, літератури, історії – дуже актуальне, каже Ірина.
– Ми проводили Шевченківські дні, День мами, організовували зустріч на Різдвяне свято… Проте такого місця чи школи, де діти могли б реґулярно навчатися української, немає. Наразі вся відповідальність у цьому питанні лежить на родині. Але нехай нас буде і невеличка група людей, зберігати наші традиції – це наш обов’язок.

«Зберігати наші традиції – це наш обов’язок»
У цьому прагненні Ірина не самотня. Полтавчанка Оксана мешкає в Кракові з чоловіком і дитиною вже другий рік. Говорить, що її семирічний син Веніамін вважає себе українцем. І це багато в чому залежить від домашнього виховання й позиції батьків.

Оксана сама навчила сина читати українською. Коли їздить додому, привозить звідти оберемки українських книжок. Щось читає йому вона, а щось хлопчина читає сам: щодня по казці, а то й дві.
– Знаю, що в деяких школах викладають українську мову тричі на тиждень. Але в нашій школі таких уроків нема. Якщо з’явиться така можливість – обов’язково будемо ходити, – запевняє Оксана.
Антоніні більше пощастило: дирекція їхньої школи запропонувала батькам українських дітей подати заяви на проведення уроків української мови у школі. Батьки всіх трьох українських дітей з її класу подали такі заяви. Крім того, донечка Антоніни з допомогою матері навчається у віддаленій українській школі.
Які можливості мають українці в Польщі для збереження своєї самоідентичності, культури, традицій, – запитую Матеуша Мосьцішка, молодого докторанта кафедри україністики Інституту східнослов’янської філології Яґелонського університету.
– В Польщі є українські школи (початкова, ліцей), у програмі яких є українська мова, література, історія. У цих школах дуже добра якість навчання, отже, молоді громадяни Польщі українського походження добре знають українську мову (хоч дуже часто в контактах між собою вживають польську). Але попри це вони зберігають сильну українську самоідентичність. Ходять до церкви (греко-католицької, православної), де українська культура, традиції процвітають. Молодь бере участь в українських музичних, танцювальних ансамблях. Це все кажу на прикладі Перемишля, де сам я виріс, – говорить пан Матеуш. – В інших реґіонах може бути інакше.
У Кракові, дійсно, ситуація інша. Під час підготовки матеріалу ми отримали інформацію: Об’єднання загальноосвітніх шкіл № 18 з вересня цього року планувало відкрити українські класи в ліцеї і гімназії. Ми з надією звернулися по коментар до керівництва школи, проте там на нас чекало розчарування. Як пояснили в секретаріаті, наявність класів залежить від попиту, однак наразі зголосилися тільки 8 родин. Ані української мови, ані історії в таких класах не планують навчати, бо жоден з батьків… не висловив такого бажання. Натомість різниця програми від інших класів полягатиме у збільшеній кількості годин польської мови та історії.

«Коли ми повернемося додому…»
…Коли я запитала в Тетяни, моєї знайомої з Дніпра, про навчання її дванадцятирічного сина в Польщі, очікувала почути відповідь, стандартну для російськомовної матері. Але та несподівано здивувала:
– Малий для свого віку – досить сформована особистість. Читає літературу українською. Після переїзду до Польщі захопився історією українсько-польських відносин, читає книжки, знайшов інформаційний інтернет-портал, присвячений історії…
А ще він дуже сумує за друзями, які залишилися в Україні.
Я не знаю, як надовго ми тут. Але в розмовах з ним часто можна почути такі слова: «…коли ми повернемося додому, то…»
…Коли ми повернемося додому, то… А може так і буде? І нове покоління українців, які виросли поза звиклою нам ментальністю, повертатиметься на Батьківщину, щоб змінити її на краще? А ви вірите в це? ■

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*