Павло Лоза ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №49, 2017-12-03
«Сьогодні Польща „встає з колін”, і ми ніби не повинні мати педагогіки сорому. Ми повинні гордитись усім тим, що відбувалося в нашій історії, включно з табором у Явожні», – говорить Павел Смоленський, польський журналіст і письменник, який 19 листопада в Українському домі у Варшаві презентував свою нову книжку «Syrop z piołunu» («Сироп з полину» – ред.).
Це книжка про Акцію «Вісла» та її сучасний контекст. У ній автор пише про речі, що знищують конструкцію, яка мала виправдати виселення українців з етнічних земель 1947 р. «Здавалось, що після падіння комуністичного режиму в Польщі прийшла нормальність», – спостерігає журналіст, для якого проявом такої «нормальності» було те, що в’язні Центрального табору праці в Явожні могли вимагати відшкодування за перебування в ньому. За словами П. Смоленського, після 1990 р. українці не лише перестали боятися говорити про своє походження, але навіть заявляли про свою приналежність до УПА. «Тепер, коли я збирав матеріал до книжки, колишні переселенці вже не дуже були схильні розповідати про пережите. Вони почали знову боятись, але вже не за себе, а за своїх дітей та онуків. Дивлячись на те, що зараз відбувається в нашій країні, я їх дуже добре розумію», – помітив П. Смоленський.
Щоб показати, як змінилася ситуація українців у Польщі за останні два роки, письменник навів приклад села Гарш на Мазурах. У місцевості, де представники української меншини на свято села завжди одягали вишиванки, тепер бояться показувати назовні своє походження. «Звичайно, усе змінила сьогоднішня влада. Але мене найбільше лякає той факт, що є сприятливий ґрунт для їхніх слів, які сильно резонують у суспільстві», – сказав журналіст. У своїй книжці автор наводить приклади ставлення до Акції «Вісла» в державних установах. Пригадаймо, що на прохання ОУП справу Акції «Вісла» досліджував ІНП у Ряшеві. У червні ц.р. працівник ряшівського ІНП ствердив, що виселення 1947 р. – це комуністичний злочин, який вимагає засудження, проте «влада провела операцію гуманітарним способом», а українці «були самі собі винні». «Серед поляків функціонує, свого роду, постколоніальний погляд на Україну. Вони вважають, що принесли в Україну багато добрих речей, і українці повинні бути за це вдячні. Це видно по сьогоднішніх діях польських політиків, які хотіли би, певно, визначати, хто має головувати Українському інститутові національної пам’яті і т.д.», – сказав П. Смоленський, цитуючи також слова польських істориків, для яких називання табору праці в Явожні «концтабором» є «брехливою та нахабною маніпуляцією». Таке ставлення до проблеми дратує польського журналіста. «Місце, де людей морять голодом, де їх мордують, залякують, б’ють і зневажають, – чи це не концентраційний табір?», – питає журналіст, одночасно стверджуючи, що влада хотіла в Явожні залякати 150 тис. виселених українців, а не лише тих, хто був в’язнем табору.
На думку голови Об’єднання українців у Польщі Петра Тими, причиною такого ставлення в Польщі до проблеми виселення 1947 р. є травма польського суспільства. Вона, як зауважує голова ОУП, до цього часу не перелицьована з кількох причин. Перша причина – це комуністична пропаґанда в книжкових публікаціях, художніх і документальних фільмах, яка мала обґрунтовувати це виселення. «Фашистські колабораціоністи», «злочинці з Волині» – такий образ українців існував у Польщі до 1989 р. Насправді ж він існує й досі. У середовищі, пов’язаному з партіями Союзу лівих сил чи Польською селянською партією, можна й сьогодні почути такі голоси, – вважає П. Тима. – Велика частина суспільства виростала в цій пропаґанді і разом з нею помре». Голова організації пригадав, що після перемін у Польщі 1989 р. не відібрали комендантських повноважень у членів військових формацій, що боролися з УПА і мають на руках кров цивільних жертв. Це, між іншим, солдати Війська охорони прикордоння (Wojsko Ochrony Pogranicza) у Волковиї (це дослідив ІНП), відповідальні за смерть українського цивільного населення в Терці. «У Польщі нема свідомості інших кривд, ніж ті, що були заподіяні етнічному польському народові, – пояснює П. Тима. – Про такі трагедії українців, яка сталась у Терці, знають тільки історики і публіцисти. Але апробації для усвідомлення такої історії в суспільстві не було ні в період Польської Народної Республіки, ні у ІІІ Речі Посполитій». Голова ОУП нагадав, що у зв’язку з 70-річчям Акції «Вісла» піднято питання про скасування постанови, якою 1990 р. Сенат РП засудив масове виселення людей 1947 р., а також появилась ідея відібрати спеціальні пенсії для в’язнів табору в Явожні.
«Через небажання зрозуміти, що громадяни Польщі української національності повинні мати такі самі права, як кожен інший громадянин Польщі, а так само тому, що ні держава, ні суспільство не розрахувалися з гріхів минулого, ми сьогодні повертаємось до схем, вигаданих у ПНР. Винні є лише по одному боці (це українці – ред.), а по другому – тільки жертви. Реальні факти нікого не цікавлять», – сказав П. Тима. П. Смоленський теж зауважив, що в Польщі тепер має функціонувати лише свідомість кривди польського народу, а все інше буде брехнею. «Боюся, що таке колективне божевілля буде зростати», – додав на кінець П. Смоленський.
