(гс) ■ ПОДІЇ ■ №27, 2016-07-03
У Варшаві 16 червня відбулася презентація книжки про Івана Кедрина-Рудницького – українського історика, політичного діяча та журналіста. Автором праці, яку нещодавно видав польський Інститут національної пам’яті, є історик Маріуш Сава.
Автор підкреслює, що книжка «Ukraiński emigrant. Działalność i myśl Iwana Kedryna-Rudnickiego (1896–1995)» – це не традиційна біографія, а спроба охопити сфери, у яких Кедрин-Рудницький активно діяв. Тому в публікації він представлений як журналіст, коментатор, політичний діяч та греко-католик. Видання демонструє також ставлення Кедрина до українського націоналізму і питання польсько-українського порозуміння. Він не побоювався виходити навіть на радикальніші позиції. Життя Кедрина – це міґрантська доля і будування українства на чужині, яку він обрав, рятуючись втечею від більшовицького режиму. Був у списках людей, яких розшукувало НКВД. Проявляючи помітну активність на багатьох полях, він не приймав високих посад, а волів діяти закулісно. Матеріали Кедрина-Рудницького появлялися в кількох десятках видань, у тому числі в «Ділі», «Свободі», «Польсько-українському бюлетені» чи «Бунті молодих» (два останні – це платформа розмови з польською стороною). На інспірацію «Українсько-польським бюлетенем» вказував, зокрема, Маріан Голембєвський, який з польського боку будував порозуміння між АК та УПА проти комуністичних сил.
– Діяльність Кедрина могла впливати на таких людей чину, що, у свою чергу, принесло зменшення кількості жертв, – відзначав М. Сава, додаючи: – У книжці я намагався доказати, що цю постать варто пригадати. Матеріал до видання збирав автор в архівах від Нью-Йорка по Львів. Хоч дослідники польсько-українських відносин у Польщі більш-менш ознайомлені з публіцистикою Кедрина-Рудницького, все ж мало хто має доступ до його спогадів. Проблемою є українська мова, тому-то учасники презентації говорили про потребу їх перекладу на польську. Без цього «витягнення» Кедрина з «забуття» буде важчим.
Як наголошувано, про Кедрина варто пригадати не лише тому, що багато хто вважає його «патріархом» української журналістики. Ця постать цінна ще й з огляду на роль сполучника як у середині українських міґрантських середовищ, так й у плані їх зв’язків з материком і польською стороною.
Розмову в рамках презентації вів член Українського історичного товариства у Польщі, історик Роман Висоцький.
