Ігор Ісаєв, головний редактор порталу PROstir.pl ■ ПОГЛЯДИ ■ №27, 2017-07-02
Літо, журналістам бракує тем. Польський консервативний тижневик не гидує хвалькувато виносити у заголовок гризотню одного з політиків «Права і справедливості»: «Wracamy od kur**twa do Polski». Добре, що хоч зірочки поставили замість лайки, і на тому спасибі. Етики в університетах говорять майбутнім редакторам, що так робити не можна, але сьогодні етика – не в пошані.
Портал PROstir.pl у середині червня виявив, що Польське радіо Ряшів на своїй веб-сторінці систематично ілюструє «українські» новини мапою України… без Криму. Таку картинку поміщено навіть при матеріалі про Акцію «Вісла» і зв’язані з нею урочистості на Підкарпатті. Ми написали запит до радіостанції, там перепросили. Радіостанція просила не шукати політичного підтексту в діях її команди, адже помилка «є наслідком неуважності графічного редактора». У радіо сказали також, що справою зацікавилося Посольство України в Польщі, і перепрошення надіслано й до нього.
Гідне похвали те, що Радіо Ряшів не шукало жодних виправдань, а відразу попросило вибачення за помилку, виправило всі неправильні мапи на своєму сайті й пообіцяло, що в майбутньому таке не станеться. Ситуація останнім часом виняткова, якщо йдеться про інституції, таким чи іншим чином зв’язані з державою.
Радіо Ряшів як частина польських національних засобів масової інформації (ЗМІ) номінально підпорядковується досить розлогому нагляду, отже, згідно з логікою, людську помилку мала б «вихопити» сама система контролю. Карти України без Криму з’являлися на сайті радіостанції, як мінімум, від початку року. Польська держава на найвищому рівні засуджує окупацію Криму. Натомість помилку громадського мовника вихоплюємо ми, маленьке мас-медіа меншини.
А ось інша картинка. На своїх шпальтах «НС» неодноразово писало про те, як цього року Польща в особі Міністерства внутрішніх справ і адміністрації (МВСіА) обійшлася з дотаціями для національних меншин: переказ коштів затягувався ледь не до кінця весни, гроші в міністерстві призначали і забирали на незрозумілих принципах, громадські організації були змушені входити в борги, щоб якось вижити, про що неодноразово говорили публічно.
Мені найбільше запам’яталися слова віце-директора департаменту МВСіА Тереси Карчмарек на засіданні парламентської комісії нацменшин 22 березня. На слушні, обґрунтовані і з конкретними цифрами закиди всіх без винятку організацій меншин представниця держави відповіла так:
– Ми неодноразово просили пробачення за затримку. Сталися певні речі, тому ми як департамент маємо проблеми, а ви як організації нацменшин теж маєте проблеми. Особисто я перепрошувала неодноразово на різних зустрічах і роблю це сьогодні знову. Вибачте за те, що сталося, але ми не можемо взяти на себе відповідальність за все, тому що не все абсолютно залежить від нас. Одночасно ми розуміємо, що причина не з вашого боку, тому ви не повинні нести відповідальності за наслідки цієї ситуації, – наголосила Т. Карчмарек.
Гарно ж, правда, усе порівну: радість і біль, сміх і сльози, а навіть відповідальності нуль, ніхто нікому й нічого не зобов’язаний. Такі слова ще можна було б якось зрозуміти, якби це говорив представник якоїсь корпорації з приватним капіталом, який мимохідь з’явився в нашому житті.
Але це – державний чиновник профільного й до того ж силового відомства. І це – одна з небагатьох відповідей на закиди нацменшин. Цими словами держава, якій задля спільного добра громадяни передали надзвичайні повноваження, визнала: відповідальність як категорія – це не наше, це деінде.
Деґрадація польських державних органів саме в етичному сенсі – це результат надмірної політизації службовців кількома строками за управлінським кермом польських політиків, до речі, не тільки «Права і справедливості». Проте саме тепер це стало досить наочним: етику не лише не визнають як норму, нею свідомо нехтують, щоби потім щонайбільше – перепросити.
Польська державна машина намагається підмінити етику естетикою: героїзму «проклятих солдатів», мучеництва смоленських жертв, бучності патріотичних церемоній і промов, гостроти слівця. Звісно, в суспільстві є люди, для яких естетика важливіша від етики. Вони купують дорогі айфони, бо гарно і круто, дарма, що за місячну зарплату батьків. І все ж, коли подібним чином починає поводитися держава і та її частина, яка повинна стояти на варті державних інтересів, це змушує задуматись. Адже держава як система не може дозволити собі перепрошувати, особливо якщо йдеться про виконання взятих на себе зобов’язань. Інакше виявиться, що система працює погано і її треба терміново ремонтувати. ■
