Григорій Сподарик ■ ГРОМАДА ■ 2008-11-27
{mosimage}
Лемківський ансамбль “Кичера” від липня минулого року функціонує в умовах постійної заборгованості, до виникнення якої приклало свою руку Міністерство внутрішніх справ і адміністрації. Міністр Томаш Семоняк, відповідальний нині у МВСіА за справи національних та етнічних меншин, говорить, що проблему створило попереднє керівництво, а формальних помилок вже не можна виправити. Він переконує також, що міністерство постійно намагається допомагати “Кичері”, однак керівник цього ансамблю та однойменного товариства Юрій Стажинський не зовсім з таким ствердженням погоджується.
Нагадаймо, що 2007 р. МВСіА спочатку обіцяло фінансувати захід “Європейські зустрічі національних та етнічних меншин “Під Кичерою”, однак остаточно не уклало з його організатором – “Кичерою” – договору про надання дотації. Не знаючи про це, ансамбль реалізував завдання у повному розмірі, після чого виявилося, що має 200 тис. злотих боргу.
Заяви і звернення про допомогу до державних чиновників та самоврядників нічого не дали. “Кичера” почала погашувати борг самостійно. Донині допомагають їм у цьому приватними грошима друзі, члени товариств і ансамблю, співробітники тощо. Зобов’язання сплачують також грошима з інших проектів, однак їх і так треба завжди повертати. Стажинський порахував, що під кінець 2008 р. заборгованість становитиме 70-80 тис. злотих.
Отже, свої проблеми “Кичера” долає самостійно, а допомоги в цьому від МВСіА не отримує майже жодної. Майже, бо, як справедливо відзначає Стажинський, деякі позитивні тенденції є. Наприклад, міністерство дуже швидко уклало нові дотаційні договори з ансамблем, після чого можна було віддати хоч декому позичені гроші, а також реалізувати статутні завдання.
Натомість, як говорить Стажинський, не було жодних спроб змінити якось ситуацію, спричинену браком дотації: “Нині міністерство теоретично дає більше грошей на поточну діяльність, хоч це і так набагато менше, ніж ми вносимо у заявах. Параноєю є те, що МВСіА виходить із заложення, що з тих коштів можна погашувати борг”, – відзначає керівник “Кичери”. У міністерстві була певна ідея розв’язання проблеми, але Стажинський вважає, що вона заохочувала ансамбль до правопорушень. Отож, колишній директор департаменту національних та етнічних меншин у МВСіА Збіґнєв Філіпковський придумав, що міністерство дасть “Кичері” більше грошей, а ансамбль комбінуватиме і шукатиме “ліві” фактури на завищені кошти. “Я у письмовій формі не погодився на жодні такі розв’язки, які змушуватимуть нас до порушування закону, і це викликало фурію в департаменті”, – говорить Стажинський. На його думку, якщо міністерство дійсно хотіло допомогти, то не потрібні були жодні підозрілі рухи – можна було призначити ансамблеві грошову нагороду або через міністерські контакти спробувати знайти спонсора, який фінансово підтримав би товариство. Однак таких пропозицій, які були б справжнім проявом доброї волі, не складено.
У справі “Кичери” проходили міністерські перевірки, однак ансамбль не отримав жодної інформації про їхні результати. Справу розглядав омбудсмен і хоч виявив у ній помилки, однак вирішив, що нічого вже не можна поміняти. Стажинський має враження, що тепер справами “Кичери” ніхто не переймається: з міністерства не дзвонять, не питають про проблеми і не інформують, на якому рівні знаходяться нові заяви. Керівник “Кичери” нині не очікує багато – хоче лише, щоб міністерство збільшило дещо кошти на наступний рік, щоб не було збоїв у поточній діяльності. А в цьому плані проблем чимало. Наприклад, “Кичері”, яка має відповідні сертифікати для того, щоб представляти країну, не дають коштів на закордонні поїздки. Пояснюють, що нібито МВСіА не може фінансувати молодіжних закордонних екскурсій. Цього Стажинський не розуміє, тим більше, що у міністерстві культури, наприклад, існують програми, направлені на популяризацію польської культури за кордоном, в тому числі й на закордонні поїздки польських ансамблів: “Де тут рівноправність, якщо їм можна просувати свою культуру, а нам вже ні”, – хвилюється Стажинський і додає, що, на його думку, помилкою було перенесення справ національних та етнічних меншини до МВСіА, “бо там ніхто ніколи не зрозуміє наших потреб”.
Нині “Кичера” знову позичає гроші в друзів. Після надходження перших дотацій віддасть, потім знову позичить і якось може з року на рік борг буде зменшуватися. Однак не обійшлося без розпродажу майна – ансамбль виставив на продаж свій будинок в центрі Лігниці, де зосереджувалася уся його діяльність. Стажинський говорить, що не було іншої можливості, щоб сплатити зобов’язання. Однак гірше, що тепер на ринку криза і продати нерухомість майже немає шансів, а боргові розрахунки треба зробити ще цього року. Стажинський жаліє також, що коли під час нещодавньої зустрічі з міністром Семоняком повідомив його про продаж, не з’явилося доцільне тут, мабуть, запитання: як товариство буде функціонувати дальше без власного приміщення…
У міністерстві переконують про відкритість на проблеми меншин, на що, зрештою, можна знайти докази. Однак справа “Кичери” показує, що цю “відкритість” завжди краще мати записаною на папері і надати їй форму документа. Якщо цього немає, то потім виявляється, що треба уміти добре розраховувати, а найкраще на себе самого…
“Наше слово” №48, 30 листопада 2008 року {moscomment}
