«Я подружився з цими людьми і на Волинь тепер їжджу гуляти на весіллях»

Ольга РусінаРЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ№46, 2017-11-12

У вересні на львівському Форумі видавців відбулася презентація українського перекладу книжки польського журналіста Вітольда Шабловського «Кулемети і вишні. Історії про добрих людей з Волині». Як пробігала дискусія, читайте в нашому огляді.

<strong>Вітольд Шабловський</strong>. Фото Рафала Комаровського

Вітольд Шабловський. Фото Рафала Комаровського

Публікація, що стала резонансною в польському суспільстві ще торік, розповідає про українців, які на Волині рятували від смерті поляків. Андрій Бондар, перекладач книжки «Кулемети і вишні», переклад якої видало Видавництво Старого Лева (ВСЛ), розповів, що отримав текст минулого вересня. ВСЛ було п’ятим видавництвом в Україні, яке розглядало книжку, і першим вирішило її видати.
Вітольд Шабловський характеризує свій твір як «оповіді про людей, що знаходять у собі сміливість рятувати інших, наражаючись на небезпеку». На його думку, у цьому сенсі історія Волинської трагедії – універсальна. Подібні розповіді могли б стосуватися й інших країн, бо вони, «передусім, про те, як залишатися людиною, а не про стосунки між кількома окремо взятими народами». Шабловський розповів, що до того, як вирішив написати «Кулемети й вишні», він небагато знав про події на Волині. «Для мене це була одна з тих історій, де йдеться про страждання поляків, а я завжди намагався уникати подібних тем», – говорить автор.
Одного разу, повертаючись зі Львова, він вирішив заїхати до Луцька, щоб побачити замок Любарта. Розуміючи, що опинився на Волині, журналіст вирішив більше дізнатися про цей реґіон: «Я увімкнув ноутбук і почав „гуглити”, що ж там насправді сталося. На перших 5-6 сторінках було тільки про вбивства. Аж тут я знайшов видану польським Інститутом національної пам’яті брошуру, де йшлося про українців, які рятували поляків. Я прочитав її за один вечір і зрозумів, що це те, про що я хотів би написати. Є багато видань відносно того, звідки береться зло. Натомість я хотів написати, звідки навіть найтемнішої ночі з’являється добро».
Серед питань від аудиторії, що пролунали під час презентації, багато стосувалося самої поїздки на Волинь: як реаґували люди на прохання розповісти про події тих часів, як сприймали журналіста.
«Півроку зайняла мені емоційна підготовка до першої подорожі на Волинь, – визнав Шабловський. – Справді, я боявся туди поїхати. Протягом цих шести місяців я візуально уявляв собі ситуацію, укладав у голові можливі варіанти розмов. Потім я врешті поїхав, і першою людиною, з якою я познайомився, була пані Шура. Її батько рятував поляків. Вона сама дуже бідна, але щойно я привіз їй якісь гостинці з Польщі, вже через 15 хвилин вона роздавала все іншим людям».

Повний зміст статті можете прочитати, придбавши друковану або електронну версію газети

Опубліковано в Останній номер, Рецензії та огляди.

Коментарі закриті.