Ярослав Стех ■ КУЛЬТУРА ■ №5, 2016-01-31
Іван Липа, знаний під літературними псевдонімами Петро Шелест та Іван Степовик, народився 24 лютого 1865 р. в мальовничому місті Керчі. Його мати походила з козацького роду Жетецьких, який підтримував повстання Івана Мазепи. Першу освіту Іван здобував у народній школі при грецькій церкві. Відтак вступив у керченську гімназію, де навчався у 1880–1888 роках. Після закінчення гімназії пішов на медичний факультет Харківського університету. Там Іван Липа з Борисом Грінченком, Миколою Міхновським та іншими товаришами 1891 р. спільно заснували таємне товариство Братство «Тарасівців», яке, посилаючись на творчість Тараса Шевченка, поширювало ідеї національного визволення українського народу. Товариство 1893 р. було розгромлене, а його членів, серед них І. Липу, заарештовано. Після 13 місяців ув’язнення ще 3 роки він жив під наглядом поліції в Керчі. Закінчив 1897 р. Казанський медичний університет і працював лікарем на Херсонщині та в Полтаві. У 1900–1918 роках жив в Одесі, займався лікарською практикою та поширював ідеї «Просвіти». В Івановій сім’ї 1900 р. народився син Юрій, майбутній науковець і провідний діяч українських визвольних змагань. Іван, крім професійної медичної праці, займався організуванням видавництва «Одеська літературна спілка», з 1905 р. видавав (разом з дружиною) альманах «Багаття», часто друкувався в українських часописах «Діло», «Народ», «Правда», «Буковина», «Зоря», «Літературний Науковий Вісник», «Українська Хата» й інших.
Управління культури
Напередодні революції лікар І. Липа був призначений українським комісаром Одеси, заснував українське видавництво «Народний Стяг». Згодом переїхав до Києва, де вступив до Української партії соціалістів-самостійників, входив до складу її Центрального комітету. У період Української Народної Республіки керував управлінням культури і віровизнання в уряді. Був членом Всеукраїнської Національної Ради та Ради Республіки. Він 25 січня 1919 р., коли виконував обов’язки міністра культури УНР, звернувся до духівництва і службовців духовного відомства з обіжником, у якому зобов’язував ввести все церковне діловодство, особливо метричні книги, адміністративне листування лише українською мовою. З серпня 1920 р. І. Липа увійшов до складу комісії з підготовки Конституції УНР, а деякий час уже в екзилі виконував обов’язки міністра охорони здоров’я УНР. Після програних визвольних змагань на початку 1922 р. переїхав до Львова, звідси перенісся 1 березня до Винник біля Львова, де займався лікарською практикою і творчою діяльністю. Мешкав як приватний лікар у домі Марії Лозовської. У Винниках відкрив медичну амбулаторію з такою табличкою: «Д-р мед. Іван Липа. Приймає». За українсько-патріотичну позицію польська поліція переслідувала його. Заробляв мало, тому жив дуже скромно. Мав хороший контакт з сином Юрієм, який був тоді студентом медичного факультету Познанського університету. В той самий час у Винниках мешкав Іван Огієнко, який постійно спілкувався з самотнім Іваном Липою. Огієнко залишив цікаві спогади про І. Липу, про його життя у Винниках (опубліковані в журналі «Наша культура» за 1937 р.). Огієнко у спогадах цитує І. Липу: «Наш державний здвиг невгасимим вогнем запалить усі живі українські душі, і свого часу таки принесе відповідний плід. Помремо ми, але святий вогонь, що його ми сміливо запалили, уже ніколи не погасне. Це те, що переживе нас і створить найрозкішніші легенди в Україні…» І. Липа у Винниках написав новели «Кара» й «Утома», виткані, як писав його син Юрій, «ніби блакитним цвітом». Cтан здоров’я І. Липи різко погіршився (з травня 1919 хворів на рак шлунка) і 13 листопада 1923 р. помер.
І. Липа – автор віршів, нарисів, оповідань та збірок «Тринадцять притч», «Оповіді про смерть, війну і любов» (1935 р.). У його творах виразно звучить ідея вірності власному народові, власній державі та її соборності. Цю ідею протягом свого життя втілював також його славний син Юрій. Липа разом з Миколою Вороним та Іваном Луценком створив «Одеську літературну спілку», яка причинилася до видання двох літературних збірок – «З-над хмар із долин» і «Багаття». Іван Липа та його син Юрій допомагали україномовному видавництву «Народний стяг» і підтримували тісні зв’язки з письменниками Гнатом Хоткевичем, Григорієм Чупринкою, Володимиром Самійленком, Йосипом Маковеєм та іншими діячами культури.
Українська казка
Як дитячий письменник І. Липа написав низку казок, п’ять з яких об’-єднані загальною назвою «Казки про волю». Така назва була дуже актуальною буремного 1917 р. Ці п’ять казок – «Гомін по діброві», «Чайка небога», «Юрасів сад», «Хапко і давець» та «Лада прекрасна» – випустило у світ одеське видавництво батька і сина «Народний стяг». Кілька рідкісних видань збереглося у збірці одеського колекціонера Тараса Максим’юка.
Юрія Липу, який народився 5 травня 1900 р. в Одесі і відомий як визначний громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар та автор української геополітичної концепції, один з найвизначніших ідеологів українського націоналізму, закатували чекісти 20 серпня 1944 р. в с. Шутовій на Яворівщині. Д-р Богдан Стебельський – багатолітній приятель і вірний друг Ю. Липи, згадував його всесторонній талант і безмежний патріотизм. Ю. Липа був редактором часопису «Вісник Одеси», у якому друкував свої перші брошури: «Союз визволення України» (історія і діяльність), «Королівство Київське за проектом Бісмарка», «Носіть свої відзнаки», «Гетьман Іван Мазепа» та інші. Юрій як доброволець служив у курені Морської піхоти Збройних сил УНР, брав участь у січневих боях з більшовиками на вулицях Одеси. Після вступу до міста союзних німецько-австрійських та українських частин Ю. Липа став заступником командира «одеської Січі» Т. Янева. У той час він редаґував українську щоденну газету, видавав останню, написану в Одесі, книжку «Табори полонених українців». Після програних визвольних змагань закінчив Познанський університет і став лікарем. Займався політично-громадською та літературною діяльністю.
Українська література
Видав друком поетичну збірку «Світлість», яку критика високо оцінила. Організує літературну групу «Танк» і повністю віддається українській ідеї. Видає другу збірку поезій «Суворість». На шпальтах «Вісника» друкує патріотичні статті: «Розмова з порожнечею», «Розмова з минулим», «Совіцькі фільми», «Розмова з наукою», «Організація почуття», «Боротьба з янголом», «Розмова з Заходом», «Селянський король», «Сатриз Мапіпз», «Провідництво письменства», «Батько дефетистів», «Сіре, жовте і червоне», у яких дає глибоку оцінку українській літературі та визначає головні напрямки її розвитку в майбутньому. Ю. Липа 1934 р., перебуваючи у Варшаві, видав роман «Козаки в Московії» і займався дипломатичною працею. Наступного року познайомив читача зі збіркою літературознавчих есе під назвою «Бій за українську літературу». Юрій показав цінності української культури та накреслив проблеми і завдання, які стоять перед нею в майбутньому. Він вважав культуру незалежної України перлиною світової цивілізації.
Ю. Липа 1936 р. видав три томи новел «Нотатник» на тему національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. Героїчний характер інтеліґента масштабно й глибоко описано, зокрема, у новелах «Кам’янець столичний» та «Гринів». Письменникові вдалося створити образ героя нового типу – інтеліґента, безмежно відданого ідеї, цілеспрямованого і діяльного. Персонажі письменника – люди витонченої душевної організації, високого інтелекту, природні провідники, герої європейські, а водночас типові представники свого народу. Того ж року письменник видав дві політичні праці «Українська доба» й «Українська раса», в яких проаналізував політичні доктрини Європи XX століття. Найповніше ідейно-філософські погляди Липа розкрив у своїй всеукраїнській трилогії: «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) та «Розподіл Росії» (1941). У цих творах Ю. Липа виступає як незвичайний теоретик сучасної української геополітики. Перебуваючи 1940 р. у Варшаві, разом з Левом Биковським та Іваном Шовгеновим створює Український чорноморський інститут, який займається науково-дослідницькими справами з вивчення політичних та економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття незалежності. Протягом 1940–1942 рр. вони видали 40 актуальних праць. Мрією вчених було після відновлення української державності перенести Український чорноморський інститут до Одеси, щоб він став потужним центром наукових досліджень у багатьох галузях. 3 цією метою 1942 р. Ю. Липа приїхав до Одеси, навіть зумів організувати видання декількох наукових збірок. Проте війна не дала змоги завершити його задумів. Під час гітлерівської окупації влітку 1943 р. Ю. Липа переїхав на Яворівщину, де став співорганізатором українського підпілля. Як лікар, він організував підпільні курси з підготовки медичних кадрів для Української повстанської армії, готував тексти листівок і відозв до населення та німецьких солдатів.
Постать Ю. Липи була настільки значущою, що це помітили окупаційні органи, які його вважали головним ідеологом українського підпілля. Були спроби зі сторони окупаційної німецької влади встановити з ним контакт, але жодні пропозиції д-р Ю. Липа не прийняв. Від середини 1944 р. він займався вишколом новобранців УПА, особливо медичною справою, разом зі створенням підпільних шпиталів. З другим приходом більшовиків на нашу землю ЧК отримало таємний наказ відшукати і знищити вкрай небезпечного ворога комуністичного режиму. Ю. Липі пропонували залишити рідну землю і вдатися рейдом на еміґрацію. Він цю пропозицію відкинув, говорячи: «Я не залишу тих, що стікають кров’ю в боротьбі за волю України». Група чекістів 20 серпня 1944 р. схопила д-ра Ю. Липу і по-звірячому закатувала його в Шутовій Яворівського району. Була це колосальна втрата не тільки для України, але й усього світового руху опору проти комуністичного варварства. Поховано Юрія Липу на цвинтарі в с. Буневі на Яворівщині.
* * *
У селі Дальнику Біляївського району на Одещині з нагоди 24-ї річниці відновлення української державності 25 серпня 2015 р. відкрито меморіальну дошку визначному діячеві України Іванові Липі. З ініціативи лікаря Івана Липи 110 років тому в цьому селі побудовано земську лікарню. На дошці, виконаній з чорного мармуру, білими літерами викарбуваний напис: «Іван Липа, лікар, патріот, письменник. У 1904–1905 роках побудував у селі Дальник лікарню для незаможних жителів». ■
Знімки архівні
Коментарі
У Полтаві провели Дев’яті липівські читання були присвячені 80-річчю першодруку праці Юрія Липи «Призначення України». Погляди Липи, висловлені ще перед Другою світовою війною актуальні і сьогодні. На думку Ю.Липи, наприклад, рух України в Європу безперспективний, а життєдайною є вісь північ-південь.. Не менш актуально звучить і інша теза Юрія Липи: «Хто володіє Кримом, той володіє Чорним морем». Докладно на сайті Панорама Полтавщини http://panoram.com.ua/2018/05/14/yuriy-lipa-news-1057/