Історія однієї лемківської родини

Ніна Байко (Сологуб), м. ЛьвівЛЕМКІВСКА СТОРІНКА№27, 2017-07-02

Розповім вам про історію своєї родини. Мої дідусь і бабця (по маминій лінії, а також бабця по татовій лінії) були виселені з Лемківщини до Радянської України.

Дідусь Яків Байко в селі Яблониця-Польська був солтисом, товаришував з місцевим священиком та вчителями. Він віддав ділянку землі під будівництво хати-читальні товариства «Просвіта», а потім допомагав її будувати. У читальню для дітей спроваджував журнал «Дзвіночок», у власній режисурі ставив там вистави.
Супроти українців 1944 р. почалися репресії. Бабця розповідала, що в них удома підрозділи Армії крайової (АК) сім разів робили обшуки, перетрушували всю хату, шукали заборонену літературу і зброю. Одного разу увірвалися в хату серед ночі, кинули дідуся на підлогу, приставили до скроні зброю. Дівчата кричали: «Не вбивайте тата!». Проводячи обшук, нападники повторювали: «Ми тобі покажемо самостійну Україну, наша куля тебе дожене навіть на кордоні!».
Останні 2–3 місяці до переселення дідусь переховувався.
Бабцю з дітьми 28 лютого 1945 р. насильно посадили в товарняк і змусили рушити в Україну. Дідусь долучився в Перемишлі. Родина поселилася в м. Буську.
У червні 1946 р. трагічно загинув дідусь Яків Байко, бабця Магдалина залишилася вдовою у 38 років з п’ятьма дочками. Саме три з них – сестри Байко Марія, Ніна і Даниїла – стануть пізніше (з 1953 р.) відомими в Україні та поза її кордонами співачками.

Цьоця Маруся з родиною 1990 р. вперше поїхали відвідати село, звідки виводиться наш рід. А 1997 р., готуючись до маминого 70-річчя, взявши своїх дітей, ми поїхали до Яблониці, щоб оглянути обійстя дідуся та прадіда Якова Байка, фіґуру Матінки Божої, яку поставив прапрадід. Вони мають для нас нині відповідну ауру, хочеться там ступити ще і ще раз.
Наші діти почерпнули там дух патріотизму та національної гідності. Фотографії, зроблені на рідних землях, стали найкращим подарунком на ювілей моєї мами зені.
До її 80-річчя я 2007 р. видала про неї книжку «Життя прекрасне, наче пісня».
Протягом останнього року загострилися українсько-польські відносини, тому ми з Романом Одрехівським, сином Марії Байко, активно беремо участь у громадсько-культурних заходах і панахидах на своїй-чужій землі у Польщі. ось 4 березня цього року в селі Млинах брали участь у відзначенні 202-ї річниці з дня народження творця Державного гімну України Михайла Вербицького.
Ми переконані в тому, що ніщо з історії роду не може бути забуте і ніхто не може бути забутий!

Сестри Байко почали свої виступи з 1953 р. Уже 1956 р. стали дипломантками музичних конкурсів у Радянському Союзі. Учасниці закордонних культурних заходів: Декади українського мистецтва у Варшаві, Замості і Любліні. За майстерне виконання народних лемківських пісень отримали нагороду на VI Всесвітньому
фестивалі молоді і студентів у Москві (1957). Успішно пройшли їх ґастролі в Чехо-Словаччині, Німеччині, Бельгії, Канаді (1968), США (1974).
Виступали з концертами в Тернополі (1955, 1958), Чорткові (1958); брали участь у Всеукраїнському конґресі лемків та міжнародному святі лемківської культури «Гори наші Бескиди» в Тернополі (1992).
Тріо сестер Байко вирізняється високомистецькою манерою виконання музичних творів, самобутнім, лише їм властивим пісенним стилем. З їх участю створено поетичну кінострічку «Сійся, родися, жито-пшениця». Основу репертуару тріо сестер Байко складають лемківські пісні, також твори відомих українських композиторів С. Людкевича, М. Колесси, А. Кос-Анатольського, С. Козака, Я. Ярославенка, І. Майчика, Б. Дрималика та інших.
Дискографія: У період 1965–1989 рр. вийшло сім платівок «Співають сестри Байко», а 2003 р. – подвійний компакт «Сестри Даниїла, Марія, Ніна Байко».
За Вікіпедією

Нотний запис лемківської пісні «Ой, верше мій, верше», яку виконують сестри Байко.

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*