Олег Коцарев ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №30, 2017-07-23
Тетяна Таїрова-Яковлева. Повсякдення, Дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини. – Київ: Кліо, 2017, 184 Стор.
Як жили вищі прошарки українського суспільства в епоху, яка увійшла в історію під назвою Гетьманщини (XVII – XVIII століття)? Якими були будні козацької старшини, їхній одяг, дозвілля та звичаї? Де були культурні перетини з Заходом – передусім із Польщею, а де – зі Сходом, наприклад, з Китаєм? На ці запитання дає відповідь нова книжка «Повсякдення, дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини» історика Тетяни Таїрової-Яковлевої, що вийшла друком у київському видавництві «Кліо».
Цікавий парадокс, особливо опуклий нині, у дні українсько-російської війни. Таїрова-Яковлева є російським істориком (а книжку, відповідно, переклала з російської Тетяна Кришталовська, і зробила це дуже органічно), але водночас належить до кола найвизнаніших фахівців з історії України гетьманських часів і взагалі пише про Україну з неприхованими симпатіями. По-перше, це приємне свідчення того, що не вся поголівно Росія заражена імперіалізмом та українофобією, по-друге, дає дослідниці ментальну і географічну дистанцію, корисну в будь-яких студіях.
Книжка «Повсякдення, дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини» має п’ять розділів. Перший з них стосується домашнього побуту козацької старшини. Архітектура житла, зокрема самобутнього українського бароко, де тонко сплелися західні (у тому числі польські) «тренди» з місцевими традиціями внутрішнього устрою, облаштування будівель. Однією з головних ознак інтер’єру й екстер’єру старшинських будинків, хоч і дивно, довго залишалася скромність – вочевидь, че рез постійні війни та військовий спосіб життя господарів.
Другий розділ зветься «Жінки в Гетьманщині». Звісно, ця тема особливо актуальна сьогодні, але її не назвеш широко висвітленою, принаймні в загально доступній літературі. Т. Таїрова-Яковлева показує досить високий статус, зокрема і юридичний, тодішньої української жінки, як на свій час (особливо порівнюючи з Росією, з якою Україна саме інтеґрувалася). Українки успадковували майно, судилися з батьками, відстоювали власні шлюбні плани, а опосередковано активно впливали на політичні процеси. Звичайно, це не означає, що вони не знали обмежень, характерних для свого часу. З книжки Таїрової-Яковлевої читачі дізнаються про дискусію істориків – чи вміли українки ХVII–XVIII століття читати й писати? Дослідниця наводить різні позиції. Ті, хто вважає, що грамотність була винятком, спираються передусім на брак численних збережених жіночих письмових документів. Але до українських архівів тих часів історія взагалі виявилася не дуже милостивою, тому папери жінок, які здавалися «менш важливими», могли постраждати більше. Сама авторка схильна вважати, що грамотних жінок було не так уже й мало, нагадує про знамените любовне листування Мазепи з коханою, про книжкові подарунки, окремі вцілілі листи, участь жінок у розвитку освіти і т.п.
Третій розділ присвячено зовнішньому виглядові еліти Гетьманщини. Сюрпризом для сьогоднішніх споживачів буде дізнатися, що й тоді серед одягу не бракувало речей китайського виробництва. Наприклад, поясів. А вишивку на рукави наносили на тканину з Іспанії, Голландії та Ґданська. Є тут описи зачісок, прикрас, зброї, засобів для письма та старшинських клейнодів.
Цікавий розділ про освіту Гетьманщини. З нього, для прикладу, можна вичитати і про музичне навчання, і про вищу в тодішньому розумінні школу, яка виникла в протистоянні православної та католицької Церков (і православні заклади були в певному сенсі «відповідями» католицьким). Надзвичайно колоритні описи побуту Києво-Могилянської академії, особливо яскравих барокових вистав, які там показували. Завершує книжку частина під назвою «Як було заведено». Тут – багато різноманітних звичаїв, порядків, комплексних уявлень України ХVII–XVIII століття. Від очікуваних у такому випадку шлюбних традицій до звичаю писання панегіриків (хвалебні поезії, присвячені уславленню певної особи, їх складали і староукраїнською, і польською мовами) чи подарунків на свята.
«Повсякдення, дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини» – багато і розмаїто ілюстрована публікація всілякими артефактами і мистецькими творами тих часів. Характерно, що, як видно з підписів, велика частина з них зберігається нині в музеях Російської Федерації. Поза тим, книжка ця буде незамінна для всіх, хто захоче уявити історію України козацької доби не як сукупність абстрактних політичних сюжетів, а через конкретні життєві факти, речі й тенденції, через повсякденну історію. ■
