Олександр Хоменюк ■ ІСТОРІЯ ■ №21, 2018-05-27

Відкрито кримінальне провадження за фактом убивства повстанського художника Ніла Хасевича, як нещодавно повідомила Генеральна Прокуратура України. Цей злочин скоєно навесні 1952 р. на одному з хуторів нинішнього Клеванського району на Рівненщині. Разом з ним від куль кадебістів загинули і двоє його охоронців.

Ніл Хасевич, автопортрет.

Через 66 років правоохоронці встановили, що вбивство здійснила група чекістів – співробітників місцевих органів Міністерства держбезпеки (МДБ). Очолював її Борис Стекляр (1923 р.н.). Родом він з Новограда-Волинського на Житомирщині, за фахом – учитель рос. мови і літератури. Полковник у відставці, проживав у Рівному. За свою віддану службу «справі Леніна-Сталіна» нагороджений двома орденами Вітчизняної війни, а також орденом Богдана Хмельницького і Червоної Зірки. Отримував пристойну пенсію від незалежної української держави, з якою все життя боровся. Відчувши, що доведеться відповідати за скоєне, Борис Юхимович звернувся до суду з проханням заборонити будь-кому цікавитися його особистою справою. Вона досі зберігається в архіві управління СБУ в Рівненській області. Як повідомив мас-медіа голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, судова тяганина тривала два роки. Лише 2017 р. на підставі закону України «Про доступ до архівів комуністичних репресивних органів 1917–1991» отримав змогу ознайомитися з документами про службу цього офіцера МДБ. Деякі фраґменти документів у теці Б. Стекляра затушовані. Очевидно, там ішлося про «заслуги й заохочення» кадебіста. І на тій же папці (теці) з документами досі стояв штамп: «для службового користування». Щойно тепер його знято.

Разом з ним того березневого дня у чекістсько-військовій операції, внаслідок якої загинув визначний художник-графік ОУН і УПА Ніл Хасевич, брали участь уповноважений Клеванського райвідділу МДБ Михайло Маркелов, росіянин за національністю, та офіцер Ніжинського райвідділу цієї структури Чернігівської області Михайло Мудрицький. Очевидно, його відряджено для боротьби з націоналістами в західних областях, інформує портал «Цензор.нет». Особову справу Мудрицького розсекретили лише торік. У документах цих двох фіґурантів затушовані цілі абзаци, а в Маркелова були вирізані цілі блоки! Все ж удалося прочитати, що «за ліквідацію банди главаря Зота і двох бандитів, які перебували разом з ним у схроні», трійка кадебістів отримала по годиннику, місячні оклади і подяки від командування.

До речі, Б. Стекляр і після «ліквідації главаря» виконував спеціальні завдання проти учасників визвольного руху в концтаборах. Кремлівські пропаґандисти не могли не відгукнутися на справу полковника КДБ. Вони одразу запустили фейкову новину, що Україна збирається судити єврея. Дуже хотілось їм звинувачувати українську владу в антисемітизмі, та в анкетах справи Б. Стекляр власноруч заповнив графу, що його національність – українець.

Печатка Української головної визвольної ради, запроектована Н. Хасевичем.

Малоймовірно, що ця справа закінчиться судовим вироком, адже у підозрюваного за плечима поважні літа, а обізнані в усіх тонкощах юриспруденції його захисники робитимуть усе, щоб він не опинився на лаві підсудних. Хіба не про це свідчать перешкоди в ознайомленні з документами? Проте сам факт, що вголос названо імена тих, хто приклав руку до вбивства патріота, вселяє віру, що рано чи пізно зло буде покаране. Це водночас і застереження для тих, хто творив свої мерзенні справи проти учасників національно-визвольних змагань, а зараз спокійно доживає віку. Для скорботи є межі, для страху і кари – нема.

Ніл Хасевич, волинянин, народився в селі Дюксин. До війни навчався у Варшавській академії мистецтв, якавідкрила перед селянським хлопцем широкі обрії. Але він повернувся в рідний дім, певний час учителював, співав у церковному хорі та писав ікони. Мріяв Ніл створити Волинську школу художників. Під час німецької окупації він став членом Крайової референтури пропаґанди ОУН Південно-Західної України. Створив портретну ґалерею повстанців, низку плакатів серії «МИ стали волі на сторожі», «Волинь у боротьбі», малював бофони (грошові квитанції). На початку 1951 р. Москва дала наказ «розшукати автора бандерівських малюнків і припинити його антирадянську діяльність». Як тепер відомо, цей наказ виконала спеціальна міжобласна оперативна група кадебістів, у складі якої були місцеві Стекляр, Маркелов і Мудрицький.

Ніл Хасевич був з дитинства інвалідом без ноги. У роки війни він утратив усіх своїх рідних.

P.S. Нещодавно з Рівного надійшла звістка про те, що Борис Стекляр раптово помер. Він пішов із життя з оголошеною прокурорами підозрою у скоєнні злочину. Після зухвалої спроби з допомогою судового рішення заборонити будь-кому цікавитися його минулим нічого не вийшло. Минуле, яке він ретельно приховував, через 66 років відізвалося ганьбою.

Категорії : Історія

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*