Хто кому має дякувати?

(пл)ПОДІЇ№5, 2016-01-31

Діти і їхні матері плакали, дякуючи нам. А не повинні. Це ми їм повинні дякувати! Вони зворушені, що стільки людей про них пам’ятає. Діти навіть питали, чому люди з Польщі їм допомагають. Тому хочеться це робити. А список потребуючих насправді великий, – говорить Вікторія Батрин, організатор ініціативи «Свята без тата».

Павло Лоза: Минулого року (на Миколая) подарунки отримало понад 800 дітей українських воїнів, які воюють або загинули в АТО. Скільки вдалося зробити подарунків під час тривання цьогорічної ініціативи «Свята без тата»?

Фото з архіву Фейсбук
Фото з архіву Фейсбук

Вікторія Батрин: Цього року спакували 1519 пакетів, а також 19 великих коробок з харчами, одягом, памперсами та 4 дитячі візочки. Частина чекає ще на транспорт. Наша збірка тривала місяць – від 14 грудня 2015 р. до 14 січня цього року. Люди приносили солодощі, одежу, памперси, іграшки, альбоми для малювання, фарби та інші речі.
Крім цього, ми збирали гроші, за які зараз докуповували продукти, особливо солодощі. Хочемо, щоб кожна дитина отримала більш-менш те саме. Також для дітей, батьки яких загинули або важко поранені, передаємо невеличку суму грошей.

Кількість потребуючих за рік, певно, зросла…
На жаль… Ці подарунки передаємо дітям, яких вже знаємо з минулого року, а також особам, які влітку 2015 р. приїжджали на організований табір до Команчі. Це, передусім, діти загиблих бійців. Цього року списки поповнилися багатьма дітьми з Вінницької і Тернопільської областей. Їхні батьки або зараз беруть участь в АТО, або були поранені. Ми отримуємо інформації про таких людей від українських волонтерів, з якими співпрацюємо. У Вінниці це Галина Рудик, жінка пораненого майданівця, який лікувався у Варшаві; Артур Цицюрський (сьогодні міський голова Бару), який теж лікувався у столиці Польщі, та інші особи.

Ви з мамою торік самі завозили ці подарунки. Як це виглядає нині?
Цього року є по-іншому. Тепер не винаймаємо спеціального транспорту. Минулорічний досвід показав, що транспорт дорогий, а за заощаджені гроші можна зробити більше подарунків. Зараз висилаємо все переважно автобусами, які їздять з Варшави. Теж маємо знайомих, які часто їздять в Україну, і вони беруть з собою частину подарунків. Усе потрапляє до волонтерів, які завозять подарунки під вказані адреси і доручають дітям. Звичайно, ми отримуємо звіти від волонтерів, що допомогу доручено.

Як оцінюєш зацікавлення підтримки вашої ініціативи?
Цього року дуже активно долучилося кілька жінок з Ґури-Тарновської. Вони переслали 10 пачок допомоги. Ці жінки вже раніше почули про нас й у вересні сильно підтримали нашу збірку шкільного приладдя для українських дітей-школярів. Це польки, практично нічого спільного з Україною не мають. Але переживають і хочуть допомагати. Цього року дуже нас підтримало Венґожево, особливо пані Мирослава Джурко, яка взяла все у свої руки. Ми самі їздили до Венґожева, звідки привезли багато солодощів та всього іншого. Речі збирали й у Позезджі, греко-католицька парафія у Желіхові. Гроші, одяг, харчі збирали у Кошаліні й Битові тощо.

Ви пакували все у Варшаві в Українському домі. Інколи це тривало навіть до ночі.
Пригадую, як ми возили минулого року пачки до дітей. Діти і їхні матері плакали, дякуючи. А не повинні. Це ми їм повинні дякувати! Вони зворушені, що стільки людей про них пам’ятає. Діти навіть питали, чому люди з Польщі їм допомагають. Тому хочеться це робити навіть пізно ввечері.
Коли ми розказали про подію на Фейсбуці, то люди самі зголосилися. Люди самі питали, чи можуть під нашим гаслом у своєму місті зорганізувати збірку й опісля все нам доставляли. Таким чином створилася сітка осіб, які підтримують акцію, а ми тут, у Варшаві в основному разом з моєю мамою, Касею і Марійкою Капелюх, Анею Кертичак пакували все в коробки. Особливо нас підтримує українська меншина, яка першою відізвалася на ініціативу. Допомагає теж Греко-католицька церква у Варшаві. Мушу зазначити, що багато людей зголошується анонімно. Не хочуть, щоб ми про них згадували. Думаю, що просто це їхня скромність. Найважливіше в усій акції – люди і їх бажання допомагати.

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*