Адам Вєвюрка ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА№35, 2009-08-29

“Ватра на чужині” в Михалові перешла юж до історії. Лемки гладют в тим маленьким селі свого зв’язку з минулим, штоб в правді свідчити про свої гірски коріння. Як што року, лемки з Заходу і не лем, приїхали там, штоб почути рідну пісьню. Приїжджают, хоц мают різни оріентациї, але то не перешкаджат, штоб почути рідну пісню.

Думам, што “Ватра на чужині” є барз потрібна, лем жеби не була так чужа, для частини лемків о оріентациї проукраїнській. Жалію, што не вшитки лемки можут віднайти своє місце на “Ватрі на чужині”. Наши вшитки дідове їхали в тих самих угларках в 47 році. Чом забиватся о лемках з України (не було од гиналь жодного ансамбля), а русинів зі Словації трактуєтся як чужу етнічну групу, котра творит русинській нарід? Та зме єден народ, лем по двох странах Карпат.
Треба підкреслити, што лемківска ватра в Михалові є важном частином життя лемків на Заході. То була юж тридцята ватра і треба нам вшитким оддати честь тим, які єй починали. Як сам голова СЛ Андрій Копча на сцені повів, на початку було то лем вогнище, де лемки ся сходили, штоб почути рідну пісню. Сходили ся, хоц тоти часи для нас не були спокійни.
ХХХ Ватра в Михалові перешла в дощи, подібно як у Ждині. Може то знак, што Бог рівно нам дарує погоду, штоб ми собі усвідомили, як дуже нас єднає, а мало ділит. Дощ в Михалові одтягав глядачів од сцени, але однак ансамблі своїм репертуаром притїгали парасолі, під якими були живі лемківски серця, повни надії про красу нашой культури. Барз приємно було почути такі ансамблі, як “Ластівочка”, “Зоря”, “Надія” “Бураки” та “Гачури” зі Словації.
На жаль, Лемковина на сцені в Михалові не живе від Команьчи до Білой і Чорной Води, лем глядат тих правдивих лемків, котри ділят. Але ціж розумію, што історія поодиноких сел, родин, подій зродили певні історичні непорозуміння, міти, а часто і брак взаємной пошани. І тут стоіт перед організаторами ватр місія, штоб будити лемків і нищити міти для добра наступних поколінь. Але ціж одшмаряти то негативне лемківство, яке лем осуджує та заперат двері перед цілом лемківском громадом. Лем згода та правда отверат дорогу до віри і традиції наших предків. І то є наше вічне покликання.

“Наше слово” №35, 29 серпня 2010 року

Поділитися:

Категорії : Лемки

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*