Hello, Європо: тут Україна і Польща

Павло ЛозаКУЛЬТУРА№40, 2017-10-01

Успіхи і невдачі спільних проектів

Український рок-гурт «Гайдамаки» і польський письменник Анджей Стасюк працюють над виданням альбому на слова польського поета Адама Міцкевича. Це лише один з музичних польсько-українських проектів за останні роки. Польсько-українська співпраця є помітною, проте не завжди вона складається так, як би артисти цього хотіли. А все через складні історичні питання.

«Кримські сонети»

<strong>Польська співачка Мариля Родович та Іван Леньо з українського гурту «KозакСистем» на Загальнопольському фестивалі польської пісні Ополе у 2014 році.</strong> Фото з Youtube
Польська співачка Мариля Родович та Іван Леньо з українського гурту «KозакСистем» на Загальнопольському фестивалі польської пісні Ополе у 2014 році. Фото з Youtube

Ідея виконати поезію Адама Міцкевича з’явилась у формації «Гайдамаки» після одного концерту киян у Любліні. Зробити сучасний переклад «Акерманських степів» музиканти попросили відомого в Польщі українського письменника Юрія Андруховича. До проекту приєднався також польський письменник Анджей Стасюк, який записав декламацію вірша. І вже у квітні цього року постала польсько-українська композиція «Акерманські степи», яку популяризувало Польське радіо («Трійка»).
Синґл сповіщає про запланований на наступний рік альбом гурту «Кримські сонети».

Чому не німці або чехи?
«Гайдамаки» – не перший гурт, що започаткував польсько-українську музичну співпрацю, проте найбільш помітний. У багатьох випадках стимулом до таких проектів була участь польських та українських гуртів у спільних музичних заходах. Так теж було у випадку «Гайдамаків» і польської джаз-рок формації «Voo Voo», які 2007 р. виступали на концерті «Європейський міст – Кордон 803» (Угринів – Долгобичів). Результатом цього був альбом «Voo Voo і Haydamaky», виданий 10-тисячним тиражем. Диск протягом двох тижнів розпродано. Синґл з цього альбому «Вийшла молода» визнано найкращою піснею літа в Національному радіо Польщі. Гурти провели низку успішних спільних виступів у Польщі на підтримку альбому.
Слід згадати, що коли «Гайдамаки» та «Voo Voo» почали спільно записувати альбом, вони вже були дуже відомі на рідній сцені. По-іншому це сталося з фольк-джаз-електропроектом «ДаґаДана». Львів’янка Дана Вінницька і познанянка Даґа Ґреґорович здобули найбільший успіх тоді, коли почали разом грати і створили свій колектив. Талановиті вокалістки зустрілися в Польщі на джазових майстер-класах. Результат їхньої праці – п’ять дисків, дві номінації до польської фонографічної нагороди «Фридерик», а також нагорода в категорії «Альбом року». У своїй творчості «ДаґаДана» використовує польську та українську народну музичну традицію, поєднуючи її з джазовими експериментами.
Учасником наступних польсько-українських музичних мандрів є письменник Юрій Андрухович. Українця вже давно супроводжують поляки – саксофоніст і експериментальний музикант Міколай Тшаска (2005 р. вони разом записали альбом «Andruchoid»), а також група «Карбідо» з Вроцлава, яка у своїй творчості балансує між рок-музикою, імпровізацією та експериментальною музикою. Юрій Андрухович і «Карбідо» разом видали трилогію «Samogon», «Сynamon» та «Аbsynt». А 2015 р. з’явилася їх платівка «Atlas estremo», базою якої стало оповідання «Лексикон інтимних міст» (збірка текстів Ю. Андруховча про 111 міст).
Плодів польсько-української музичної співпраці є значно більше. Варто згадати участь української етно-формації «Гуляйгород» у записі альбому польської фолькової команди «R.U.T.A.», джаз-проект «Варшава Kyiv Ekspress», львівського «Шоколаду» і вроцлавського гурту «Sinusoidal» тощо.
Порівнюючи з іншими своїми сусідами, Польща має найбільш розвинуту музичну співпрацю саме з Україною. Григорій Стех, власник аґентства «PUGU PUGU», який займається популяризацією української культури в Польщі, вважає, що на це впливає, зокрема, фінансова ситуація.
– Завдяки таким проектам українські гурти пробиваються і стають більш помітними на польському музичному ринку, а тим самим можуть більше концертувати в Польщі, – говорить Г. Стех.
Для гуртів з Німеччини чи Чехії польська сцена (навіть з огляду на фінанси) не зовсім приваблива, тому аналогічно є мало польсько-німецьких, польсько-чеських або польсько-словацьких музичних проектів.

«Hello, Euro: Україна-Польща»!
У музикантів Польщі та України є багато різних форм співпраці. Проявляється це у спільних платівках, спільному записі одної або двох пісень та концертах. На дисках «Гайдамаків» почуємо гурт виконавців «Vavamuffin» Саі Сaslavinieri та Каміла Беднарека. У свою чергу «Козаксистем» до співпраці над альбомом «Живи і люби» запросив польські команди «Red Lips», «Maleo Reggae Rockers», «Rootzmans», «Megitza». Звичайно, завдяки цьому альбом «Козаків» з’явився теж на польському ринку.
На інтенсифікацію такої співпраці в основному впливали визначні події. До європейського чемпіонату з футболу 2012 р. повстало кілька спільних польсько-українських композицій, які мали популяризувати «Євро 2012», господарями якого були Польща та Україна. Тоді українська формація «С.К.А.Й.» і польський гурт «Budka Suflera» записали пісню «Tu i Teraz», «Гайдамаки» і краківський банд «Pudelsi» підготовили композицію «Hello, Euro!». Пісню, яка брала участь у конкурсі на гімн турніру, написала теж франківська команда «Фліт» у підтримці польського рок-гурту «Wilki» (пісня «Перемоги час!»). Впродовж Чемпіонату Європи з футболу 2016 у Франції вболівальників двох збірних (Польща та Україна були в одній групі) єднала пісня «Ręce w górę», яку скомпонували «Козаксистем» та польський «Future&Folk».

Багато спільних музичних композицій з’явилося під час Майдану і внаслідок російської аґресії в Україні. Це такі пісні, як «Тільки Любов залишить тебе живим», яку разом виконують «Гайдамаки», росіянин Андрій Маркевич і польський рок-співак Мацей Маленьчук, «Брат за Брата» українського гурту «Козаксистем», до якої авторський текст написали і заспівали колективи з Польщі – «Еней» і «Maleo Reggae Rockers». Тоді саме і польські гурти писали композиції на підтримку України, зокрема формація «Тарака» («Подай руку Україні»), Павел Кукіз (українcькомовна пісня «Доки живуть люди») та Мацей Маленьчук («Vladymir» та «Sługi za szlugi», яка говорить про збиття малайзійського пасажирського літака Боінґ-777 на Донбасі).
Інколи на платівках українських гуртів можна почути переробки польських пісень. Цим шляхом пішли львів’яни з гурту «Йорий Клоц», які у своєму репертуарі мають народну польську весільну пісню «Siadaj, siаdaj», натомість «Козаксистем» використав композицію «Kolorowe jarmarki» з репертуару польської співачки Марилі Родович.

Музично-історичні фобії
Польсько-українська кооперація є помітною, проте не завжди така транскордонна співпраця складається так, як би артисти цього хотіли. Отож, після Майдану українські музиканти щораз частіше стають заручниками історичних питань.
«Гайдамаки» 2015 р. готували спільний музичний проект з польським народним ансамблем «Рокічанка» з Любліна. Гурти вже навіть записали першу пісню «Matulu мoja», що мала увійти до спільного альбому, а також відбувся спільний концерт. Однак з «нової якості», як називали свій проект музиканти, нічого не вийшло. Скандал виник, зокрема, через саму назву українського гурту, оскільки слово «гайдамаки» в польській мові має неґативне значення та асоціюється з різаниною поляків на Правобережній Україні у XVIIІ ст. З приводу коментарів і погроз, які появилися в Інтернеті, польський колектив відмовився від розпочатого проекту.
Але це був не останній випадок, коли творчість киян хотіли використати, щоб посварити поляків та українців. У травні торік у Томашеві-Люблінському мав відбутися їхній концерт, але на сайті petycjeonline.com зібрано підписи щодо заборони виступу киян у місті.
«Ми, що нижче підписалися, у зв’язку з положеннями Конституції Польщі висловлюємо глибокий протест проти організування концерту гурту «Гайдамаки». Беручи до уваги пам’ять жертв геноциду (150 тис. поляків), по-звірячому вбитих у східній Польщі, закликаємо не брати участі в цьому заході», – написано в петиції. Авторам ідеться про фраґмент «гайдамацької» пісні «Сумний святий вечір», де згадано про трьох братів, з яких один «пішов у Бандери».
Петицію підписало понад 600 осіб. Появилися й антиукраїнські коментарі під нею. Були теж погрози співорганізаторові і власниці клубу, у якому мав відбутися концерт. Тому його перенесено, – відбувся через місяць. Музиканти виступили в місті 23 червня. Усіх, хто прийшов того дня до клубу, противники концерту знімали на відео. Пригадаймо, що заручником історичних питань стала теж українська формація «Оt vinta», яку торік не впустили на концерт до Польщі, звинувачуючи гурт у пропаґуванні «бандерівської ідеології». У звеличуванні УПА в Польщі засуджують теж формацію «Тартак».
У серпні над Віслою пролунала дискусія на тему нового гімну української армії. Під його звуки на цьогорічному військовому параді в Києві 24 серпня марширували польські військовослужбовці. Над композицією працювали вокаліст «Тартака» Сашко Положинський, лідер гурту «Мандри» Сергій Фоменко, Олег Михайлюта з «Танка на Майдані Конго», Іван Леньо з «Козак систем» та інші музиканти, які за основу взяли пісню «Зродились ми великої години», котру свого часу вважали гімном ОУН.
– Такі моменти помічають у Польщі, будуть їх постійно нагадувати артистам, – говорить власник аґентства «PUGU PUGU», який підказує що навіть у німецькій пресі деяких українських виконавців, зокрема «Гайдамаків» та «Козак систем», назвали неонацистськими українськими гуртами.
– Перед українцями стоїть важкий вибір. В Україні зараз війна, і тому народжується багато патріотичних проектів. Але музиканти їздять на концерти у західні країни, а цей музичний ринок буде їх перевіряти. В Україні багато-хто цього ще не розуміє, – заявляє Г. Стех.
Уже місяць в українському прокаті є історичний фільм «Червоний». Сюжет розповідає про долю воїна УПА Данила Червоного, який 1947 р. потрапляє в один зі сталінських таборів і піднімає там повстання. Саундтрек до фільму під назвою «Ой, у лузі червона калина» виконали гурт «Гайдамаки» і Тоня Матвієнко. Звичайно, йдеться про гімн Українських січових стрільців, проте в Польщі поєднують пісню з УПА. Хотілося б, щоб чергова музично-історична фобія не стала приводом до припинення польсько українського проекту, яким може стати альбом «Кримські сонети». ■

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii