Христина Заник ■ ГРОМАДА ■ №22, 2018-06-03

Репортаж з 52-го Дитячого фестивалю української культури.

Ансамбль народного танцю «Черемош» з Венґожева (хореограф Володимир Денека). Тут і далі фото Христини Заник.Українці в Ельблонзі

– А ви пам’ятаєте свій перший виступ на Дитячому фестивалі української культури в Ельблонзі? – запитую Степана Дембіцького, голову Ельблонзького відділу ОУП, який першим зустрів мене на вокзалі в цьому новому для мене місті.

– Так, – усміхається він. – Я читав вірш «Каменярі». Мене підготувала моя вчителька Марія Гутовська у Журавці. Досі їй за це вдячний. Я тоді трохи хвилювався перед виступом, але дотепер знаю цей вірш напам’ять.

З того часу минуло понад півстоліття, і тепер пан Степан сам кожного року співорганізовує фестивалі. А тоді, в далекому 1966-му, коли все тільки починалось, він ще хлопчиком отримав першу нагороду. Це був конкурс, у якому брало участь 30 дітей.

Поки ми їдемо, я розпитую про українців у Ельблонзі. Серед 90-тисячного населення міста (за офіційними даними – понад 120 тисяч, – авт.) близько двох тисяч – українці. «Колись було значно більше. Були навколишні села, де третину мешканців становили українці з Акції „Вісла”», – розповідає пан Степан. Він додає, що найбільше активних людей виїхало до Канади у 80-х роках. «Багато ми втратили тоді», – з ледь помітною меланхолією в голосі додає він.

Віддані глядачі Ірина Ситник, Марія Гутовська та Андрій Наконечний.

Пізніше в розмові з Андрієм Шмігельським, головою міського гуртка ОУП, знову виникає тема еміґрації до Канади. Він каже, що тоді українцям було легше отримати закордонний паспорт і виїхати, аніж полякам. І, можливо, це було невипадковим, – задумується пан Шмігельський.

Обоє лідерів ОУП у цьому реґіоні зазначають, що з владою вони жили завжди дружно, організували багато подій. Ось уже близько 15-ти років міський театр імені Александера Севрука надає своє приміщення для проведення дитячого фестивалю. Крім цього, Ельблонґ має місто-партнера в Україні – Тернопіль, іхня співпраця триває вже 25 років.

«Щоправда, останнім часом ситуація стала трохи недоброю. З’явились деякі люди, які пропонують дорожнє кільце в нашому місті назвати на честь жертв УПА», – розповідає А. Шмігельський. Громада сподівається, що такі голоси не матимуть серйозної підтримки, бо це суттєво погіршило би ставлення до українців та зіпсувало б добрі відносини з поляками. «А ще деякі почали говорити про місто-партнера Тернопіль, що це ж „польське місто”, що там же була польська держава колись», – додає він. Проте голова гуртка (А. Шмігельський) розглядає ці тенденції як тимчасові. «До нас на роботу приїжджають люди з України, але, знаєте, вони часто телефонують лише тоді, коли їм потрібна допомога: „Пане Андрію, ми шукаємо житло, пане Андрію, нам потрібна робота”. А пізніше не цікавляться ані нашими подіями, ані майже не приходять до церкви», – невтішно констатує А. Шмігельський.

Кабаре «Горпинка» з Ельблонґа. Сценка «Хай живе традиція» (керівник Андрій Шмігельський).

Здається, з подружжям Шмігельських ми могли б говорити годинами, але після кави поспішаємо до театру. Я встигаю по дорозі запитати Іванну Шмігельську (вона займається фінансами у відділі ОУП), коли саме вони щорічно починають готуватися до фестивалю. «Наступного тижня отримаємо перші зголошення про участь на наступний рік, пізніше домовимось з гуртожитком про поселення дітей з опікунами та вчителями. Так і починається підготовка», – усміхається вона. Каже, що найбільше роботи, звісно, з’являться вже в останні місяці перед подією.

Дитяче свято

Вихідні 19–20 травня видалися теплими та сонячними, вдалими для поїздки до моря, а з Ельблонґа до коси над Балтикою – рукою подати, як кажуть місцеві. А проте в театрі імені А. Севрука в центрі міста зібралась повна зала гостей. Серед них – вчителі та учні з українських шкіл та пунктів навчання, активісти ОУП, батьки юних зірок та всі, хто любить українську культуру.

Протягом двох днів свята на сцені виступило 350 учасників з 25 місцевостей. Програма концерту була різноманітною та насиченою. Пісенний репертуар: від типових пісень про Україну та рідний край – до популярної естрадної музики останніх років, як-от пісень гурту «Скрябін» (група «Ярмарочок» з Ґданська, вч. Орест Михалик). Танці: від класичного формату (гопак, полька, гуцульський танець) до хореографічного супроводу популярних пісень. Діти показали також свою акторську гру: виступили з інсценізацією за мотивами містерії «Великий льох» (ансамбль «Світанок» з Лемборка, вч. Оксана Гузек), інсценізацією «Леся в дитинстві» (учні початкової школи з українською мовою навчання в Бартошицях, вч. Наталія Шелест), а також виставою казок «Лисичка та Журавель» (ансамбль «Любисток» з Божитухома), «Біда навчить» (ансамбль «Світанок» з Лемборка, вч. Оксана Гузек). Розвеселили глядачів гумористичні сценки «Хай живе традиція» (кабаре «Горпинка» з Ельблонґа, кер. – Андрій Шмігельський) та інсценізація «Чарівна палиця» (театральна
група «Маски»).

Вокально-танцювальний ансамбль «Зірочки» з Бартошиць (хореограф Оксана Бей).

З України на концерт приїхало тріо бандуристок зі Львова «Маків цвіт» (керівник – заслужена артистка України Марія Сорока). Особливо публіці сподобалась пісня на підтримку матерів, чиї сини воюють на сході України. Колектив «Лельківські веселушки» підкорив публіку своїми піснями. Народні композиції про ледачого козака, кохання, стосунки між людьми у виконанні юних дівчаток (Лельково, кер. – Іван Солодуха і Михайло Семотюк) особливо розвеселили глядачів – овації не стихали довго. Варто також окремо відзначити дітей з пункту навчання в Банях-Мазурських, які виконали українські пісні (вч. Стефанія Урбанська), учнів з Венґожева (вч. Олександра Денека, Володимир Денека), учнів з Видмін (вч. Світлана Сковрон), ансамбль «Колосочок» з Доброго Міста (вч. Петро Табака) та ансамбль народного танцю «Черемош» з Венґожева (хореограф Володимир Денека), учнів з пункту навчання в Будрах, Соб’єхах, Вєнцках, ансамбль «Чорнобривка» з Пєнєнжна та Якова Стрельчика з Ґданська, який грав на акордеоні і фортепіано. Високий рівень вокалу продемонстрували учні з ґурово-ілавецького ліцею (вокальний ансамбль «Журавка», кер. Михайло Семотюк) та хор «Лісова пісня» й ансамбль «Водограй» з Бартошиць (вч. Наталія Шелест і Наталія Куліш). А малюки з Бартошиць (ансамбль «Зірочки», хореограф Оксана Бей) вразили своїм хореографічним номером з елементами сальто.

Одним з найяскравіших запам’ятався глядачам виступ колективу «Сузір’ячко» з Ольштина (кер. Андрій Цюпа). Хлопці та дівчата виконали композиції на слова Шевченка, а також пісні про Україну і сім’ю. Після виступу солістки Аня Ярмола та Оріана Щербик розповіли, що їхні улюблені композиції – це ті, які розповідають про них самих, наприклад, «Ми – українці», «Ми – за мир». Кажуть, що публіка їх дуже підтримала, і це було приємно.

Для багатьох глядачів найбільш зворушливими у виступі «Сузір’ячка» були пісні про переселення 1947-го.

«Пісня про Акцію „Вісла” – це така, до якої треба дати павера (від англ. power – сила), як говорить Андрій Цюпа. І це – пісня, яка дає мені відчуття такої сили в собі», – зізнається Оріана. Аня додає, що під час виконання пісні думає про історії цих людей, про історії переселення. Вона вже їздила в рідне село свого дідуся – Вербицю. Дівчинка пояснює, чому це було для неї важливим: вона змогла краще пізнати місця, звідки походить її родина.

На фестивалі була ще одна гостя з України – Олена Кремньова, провідна бібліотекарка у Львівській обласній бібліотеці для дітей. Вона розповіла про міжнародний проект «Ми – українці. Я і ти!», в рамках якого бібліотекарі з різних міст України проводять скайпом заняття для дітей у Польщі. Першими учасниками стали учні з пунктів вивчення української мови в Лідзбарку-Вармінському, Доброму Місті та Свйонтках під керівництвом Петра Табаки. Віднедавна про українські книжки, історію і традиції можуть дізнатися більше також учні зі школи в Бартошицях під керівництвом Агнеси Внукович. Вона каже, що діти дуже люблять ці заняття, і вони справді допомагають їм краще пізнавати Україну.

Колектив «Лельківські веселушки» з Лелькова виконують українські народні пісні (керівники
Іван Солодуха та Михайло Семотюк).

Дитячий фестиваль української культури тривав майже повні два дні. Глядачі в залі частково змінювались, а юні артисти після своїх виступів також часто поверталися до зали, щоб подивитися на виступи колеґ. Але були серед публіки люди, які займали місця ще до початку свята і виходили тільки після останнього номера. Це переважно ті, хто у цьому фестивалі бачить і своє дитинство. Ті, хто колись на ньому виступав, хто готував учнів та організовував дійство. Тепер виступають їхні онуки та правнуки, ніби проходять тим же шляхом.

* Більше фото з Фестивалю дитячої творчості у Ельблонзі тут.

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*