(пл) ■ ПОДІЇ ■ №44, 2015-11-01
Часто буває так, що функціонування меншини є марґінальною частиною культурного простору реґіону. Однак по-іншому є в Більську-Підляському, в якому місцевий ансамбль пісні і танцю «Ранок» є одним з основних культурних елементів міста. Цього року ансамблеві виповнилося 20 років.
Сьогодні в Більську діє багато ансамблів та хорів, які зберігають місцеву культуру. Але «Ранок» особливий, оскільки його учасники – це, передусім, молодь шкільного віку.
Його історія пов’язана з початком навчального 1995 року. Саме тоді сьогоднішній керівник ансамблю Єлизавета Томчук почала працювати в початковій школі в Більську-Підляському. Вже на першому уроці української мови вчителька запропонувала молоді підготувати коротку художню програму на Фестиваль «Підляська осінь». До ідеї приєдналося чотирнадцять дівчат, які пізніше виступили на фестивалі.
– Щиро кажучи, я була здивована, але теж раділа, що дівчата зацікавилися нашим підляським автентичним фольклором. Спочатку співали веснянки, рогульки, а з часом підготували ми обряд жнив, – згадує Є. Томчук.
Для своїх виступів ансамбль розучував відомі українські пісні. Чим більше «Ранок» з’являвся на сцені, тим більше було охочих у ньому співати. Після створення вокальної та інструментальної групи – прийшов час на танцювальну.
– До цього часу ми не мали на Підляшші жодного українського танцювального колективу, – заявляє керівник.
Пригадаймо, що Є. Томчук за її діяльність у вересні цього року під час десятого ювілею Спільної комісії уряду і національних та етнічних меншин відзначено Срібним хрестом заслуги.
Зараз ансамбль нараховує понад 120 осіб. У його складі, передусім, учні Комплексу шкіл ім. А. Міцкевича в Більську-Підляському, в якому існують групи з українською мовою навчання. На думку Андрія Артемюка, голови Союзу українців Підляшшя, «Ранок» був і є елементом, який певною мірою формує українську ідентичність на Підляшші.
– Присутність та функціонування такого ансамблю напевно розвиває нашу культуру і так само виховує дітей та молодь. Переоцінити значення тих двадцяти років існування «Ранку» не можна, – вважає голова СУП.
Порівнюючи до перших років його діяльності, тепер існують не лише різні секції, але сама танцювальна група поділена на дві вікові категорії.
– «Ранок» сьогодні – це одна з ознак відродження українського руху та формування української ідентичності на Підляшші. З другої сторони, це також відповідь на виклики минулого і сьогодення. Щоб національна меншина могла розвиватися, їй необхідна культура. У нас цілий той процес віднаходження української ідентичності спирається саме на культуру, – говорить А. Артемюк.
Для української організації на Підляшші та самого керівника ансамблю важливо, що завдяки «Ранкові» молодь пробує продовжувати підляські традиції.
– Радує те, що наші учасники не забувають про пісню. Часто самі засновують свої ансамблі, – додає Є. Томчук.
Одним з таких прикладів є Віолета Крук, яка сьогодні співає у фольк-роковому гурті, який існує в Познані. На її думку, це було можливе завдяки «Ранкові».
– Мені спів завжди був близький. Я вирішила піти на майстер-класи білого співу. У «Ранкові» співала тринадцять років – до останнього класу ліцею. Вже коли виїхала на навчання у Познань, прийшлося залишити «Ранок». Щиро кажучи, думала, що на цьому моя пригода зі співом завершиться. Та з’явилася можливість піти на репетицію місцевого українського гурту «Крамбабуля». Так стала його вокалісткою, – зізнається В. Крук, яку з «Крамбабулею» буде можна побачити на цьогорічному молодіжному ярмарку у Ґданську.
Про подібну історію розповідає Петро Осташевський, який і досі грає в «Ранку» на акордеоні.
– Видно, що я краще грав, ніж танцював, бо зразу мене приділили до інструментальної секції, – сміється П. Осташевський, який згадує перші репетиції. У «Ранкові» він уже кільканадцять років грає на акордеоні, а тепер є також керівником його інструментальної секції. – «Ранок» напевно був для мене свого роду трампліном до музичної кар’єри. Вже будучи старшим, я зв’язався з люблинським студентським фольк-гуртом «Хвиля». Для мене, як молодого українця з Підляшшя, це була нагода, щоб пізнати українців із Сяніччини чи Ґданська.
П. Осташевський актуально грає в гурті «Гойраки», який два роки тому брав участь у музичному талант-шоу «Мust be the Music. Тільки музика».
– Це дуже добра справа, бо завдяки цьому шоу ми більшій частині української меншини в Польщі можемо показати, що на Підляшші теж ця українська культура існує, – ділиться спостереженням акордеоніст.
Інколи діти соромляться вийти і виступити перед своїми польськими ровесниками чи однокласниками. У «Ранку» – це інша справа. Ансамбль уже давно є візитною карткою не тільки міста, а й реґіону, тому, як підкреслюють його учасники, співати в ньому навіть перед своїми польськими колеґами не було для них чимось, чого б могли соромитися.
– Коли я прийшов до ансамблю, то деякі ровесники говорили, що займаюся чимось застарілим. Але як побачили, що я можу десь поїхати, що можу виступати на великій сцені, то мінялося переконання, що займаюся «шароварщиною», – заявляє П. Осташевський.
«Ранок» бере участь не лише в концертах у Польщі, він їздив в Україну, Румунію, Болгарію, Францію та Бельгію. На думку П. Осташевського, який зараз є теж членом Головної ради СУП, по молоді в «Ранку» бачить, як змінюється їх ставлення до питання тотожності.
– Коли я прийшов до ансамблю, то танцювальна група трохи соромилася танцювати народні танці. Молодше покоління, яке тепер виступає, вже по іншому відноситься до цього, можливо, почуття тотожності вже інше,– говорить керівник інструментальної групи. – Завдяки нашому ансамблеві багато його колишніх членів нині ототожнюється з українським середовищем у Польщі, – додає П. Осташевський.
