Павло Лоза ■ Лемківска сторінка ■ №7, 2018-02-18

Цьогорічним лауреатом нагороди «Мости Старости» став лемківський гурт «Серенча». Протягом 18-ти років такою нагородою відзначають осіб і проекти, які популяризують культуру, історію та музику горлицького реґіону. Цьогорічний лауреат святкує 20-ліття свого існування.

Традиція та автентичність

Церемонія вручення відзначень, яку очолив староста Горлицького повіту Кароль Ґурський, відбулася під кінець січня у Дворі Карваціанів у Горлицях. Надаючи головну премію лемківському колективові, староста пригадав слова польської письменниці Марії Кунцевичевої, яка писала, що «музика має вінець на небі, але коріння у землі».
«Цьогорічні переможці є яскравим прикладом цього. Вкорінені в землі своїх батьків і дідів. Сильно закріплені у своїх сім’ях», – наголошував К. Ґурський.
Горлицький староста пригадав, що члени гурту вже 20 років популяризують нематеріальну культурну спадщину лемків. «Їхня музика і спів захоплюють серця слухачів. Живучи за традиційними цінностями й автентичною культурою, вони є послами нашої малої батьківщини, Горлицького краю», – сказав К. Ґурський, вручаючи «Серенчі» статуетку «Мости старости» 2018 р. за видатні досягнення у творчій інтерпретації культури лемків, яка є інспірована фольклором.
Нагороду для видатних творців і діячів культури, пов’язаних з Горличчиною, вручають уже 18 років поспіль. За цей період премією «Мости старости» нагороджено кількох представників лемківського середовища. Серед них були співачка Юлія Дошна, поет і громадський діяч Павло Стефановський, музикант і дириґент Ярослав Трохановський, один із засновників «Серенчі» Роман Корбич та інші.

Було нас троє
Лемківський гурт «Серенча» свій ювілей відзначав восени минулого року в Горлицькому центрі культури. У середині жовтня 2017 р. там відбувся концерт «Творчі інтерпретації традиції», під час якого «Серенча» перший раз за свої роки існування заграла спільно з симфонічним оркестром.
– Спочатку було нас троє, – згадує Роман Корбич. Музикант до сьогодні в «Серенчі» співає і грає на мандоліні.
«Серенча» постала в Горлицях 1997 р. Загалом цей час можна вважати особливим для фолк-музики в Польщі. Саме у 90-ті рр. почався бум на гурти, які грають у цьому стилі. Тоді з’явилися на польській музичній сцені фолк-формації «Верховина» (Варшава), «Черемшина» (село Черемха на Підляшші), «Оркестр Святого Миколая» (Люблін) та інші.
– Ми з Петром Квокою та Мирославом Трохановським були тоді членами лемківського ансамблю «Лемковина». Вирішили писати музику й аранжувати старі лемківські пісні у стилі фолк. Пізніше добирали чергові інструменти та осіб, які співали, – розповідає співзасновник гурту.
Коли стали проводити реґулярні репетиції гурту, музиканти подумали про назву. Оскільки нічого ориґінального не приходило до голови, а лемківський словник був напохваті, дійшли до висновку, що доля вирішить за них. Гортаючи словник, натрапили на слово «серенча».
Це слово означає «щастя».
– Щасливо наша пригода з музикою триває вже 20 років. Думаю, що якби нас «Серенча» не тішила, то важко було працювати і взагалі діяти. Найбільш відрадне те, що серед багатьох пісень, яких шукаємо, інколи вдається віднайти насправді перлинку, яку хтось дуже давно співав. Ще більше скріпляє факт, коли через деякий час чуємо, як молодь на лемківських заходах співає цю призабуту пісню, яку ми віднайшли й опрацювали, – зізнається музикант.

Села нема, а музика лишилася
З самого початку музиканти «Серенчі» виконують старі, забуті лемківські пісні, яким надають цікаве та індивідуальне звучання. У творчості використовують теж елементи сучасної музики. Досі гурт записав чотири платівки. Для їх виготовлення музиканти скористалися різними матеріалами. Частину пісень члени колективу записали у найстаршого покоління лемків. Також користувалися матеріалами, поміщеними у збірці «Українські народні пісні з Лемківщини» та композиціями, які зберіг польський фольклорист і етнограф Оскар Кольберґ. Для створення останнього альбому, «Серенча» використала пісні зі співаника, що його у міжвоєнний період (1929 р.) видав український етнограф Філарет Колесса.
– Це щось несамовите. Ці пісні ще співали наші прабабусі. Це мелодії, зібрані українським дослідником у Пантній, Ропиці, Маластові, Усті-Руському.
У співанику кількасот пісень з нашого реґіону, – говорить Р. Корбич. – Вони тим більш цінні, що сьогодні деяких сіл уже нема, не живуть там лемки, а пісні лишилися. Аранжування такого матеріалу – це для нас свого роду місія. Тому тішимося, що можемо щось таке робити.
Останню платівку «Ой ле лем» гурт видав 2015 р. «Ой ле лем» – це теж заголовок одної пісні на платівці. До неї знято відеоролик з участю членів гурту, а також членів лемківських сімей, зокрема з тих, які проживають у селах Горлицького повіту. Самі зйомки відбувалися у Бліхнарці та Висовій.

На весіллі у Боженки
– Напевно хтось, хто слухає нашу першу платівку, відчуває, що вона відрізняється від останньої. Звичайно, як у кожного гурту. З розвитком колективу теж музика повинна ставати більш амбітною. Може, вона важча, але, думаю, для слухачів цікавіша, – пояснює Р. Корбич. Музикант вважає, що для них важливий сам слухач, однак теж те, щоб члени колективу черпали радість з творення музики.
Сьогодні в «Серенчі» – дев’ятеро членів, серед яких більшість – це лемки. Велика кількість інструментів у гурті (скрипка, акордеон, ударні інструменти, контрабас, сопілка, мандоліна, кларнет, труба та інші) дозволяє досягти різних музичних стилів (джаз, реґі, давня, класична, ірландська музика) та знайти новий погляд на лемківські народні мелодії. Головним аранжером є лемко Мирослав Боґонь.
Досі «Серенча» випустила чотири професійні альбоми: «Під облачком» (2004), «Зеленым ядвабом» (2007), «Поза гумен» (2012) та «Ой ле лeм» (2015). Група заграла сотні концертів у Польщі та в інших країнах світу, а також дала інтерв’ю для багатьох радіо- і телевізійних програм.
Гурт знімався, зокрема, в польському телесеріалі «Na dobre і na złe». В одній серії героїня Боженка виходить заміж. Весілля відбувалося в Регетові, оскільки, згідно зі сценарієм, родичі Боженки проживали на Лемківщині.
– Режисер забажав, щоб у тій серії була автентична музика з цього реґіону. Звернулись до нас і ми погодилися. Запис тривав три дні. Ми просто грали на цьому весіллі. Дуже приємно це згадувати, – каже співзасновник гурту.
Роман Корбич додає, що попри отримання нагороди «Мости старости» і відзначення 20-ліття діяльності, музиканти не зупиняються на досягнутому. Він дуже хотів би записати платівку з симфонічним оркестром. Проте це вимагає великих коштів.
– Реально думаємо про це. Хоч не буде легко, теж хотіли б організувати кілька концертів спільно з оркестром, – зізнається музикант. У вільному часі «Серенча» працює над проектом запису пісень з матеріалів Оскара Кольберґа. – Це був би альбом не лише з лемківськими піснями, але теж інших етнографічних груп, які проживають у Малопольщі. Це наш план на даний рік, – додає.

* * *
Актуальний склад «Серенчі»: Мирослав Боґонь (гітара, акордеон, корбова ліра, спів), Станіслав Ґурба (скрипка), Кшиштоф Міка (ударні інструменти), Євген Корбич (сопілка, кларнет, дримба, спів), Ксеня Онишканич (спів, скрипка), Івона Корбич (спів), Мирослав Дзюбина (контрабас, спів), Лука Райчак (сопілка, флейта, дуди), Роман Корбич (мандоліна, контрабас, гребінь, спів). ■

Поділитися: