(пл) ■ ПОДІЇ ■ №48, 2016-11-27
Українці з Перемишля напередодні Дня Всіх Святих прибирали та запалювали лампадки на покинутих українських могилах на Перемищині та Любачівщині.
За три дні перемишлянам удалося відвідати близько 200 могил, у яких спочивають учасники підпілля, цивільне українське населення, що загинуло в 40-ві рр. минулого століття. Завдяки акції, свічки горіли на кладовищах у Перемишлі, Пикуличах, Малковичах, Лазах, Заліській Волі, Грушовичах, Бірчі, Берізці, Фредрополі та багатьох інших селах Перемищини, а також Любачівщини.
Як зазначають ініціатори акції, члени Спілки українців-політв’язнів і репресованих у Польщі, такі місця поховань рідних людей – це пам’ять поколінь. На жаль, сьогодні в більшості випадків на кладовищах нікому підтримувати цю пам’ять. Залишені без догляду могили руйнуються і часто-густо без відома рідних стають місцем для нових поховань.
– На деяких кладовищах ґміна косить траву, люди дбають про порядок, але буває, що в деяких селах на українських могилах просто люди бояться запалити в День Усіх Святих хоча б свічку, – говорить Андрій Чорний, член Спілки українців-політв’язнів і репресованих у Польщі (СУ-ПіРуП). – Тому 1 листопада на них не світиться вогонь. Мені дуже прикро, що половину села замордовано, землі українських господарів були зайняті, а тепер нікому з місцевих жителів не приходить до голови, щоб тим колишнім мешканцям хоч одну чи дві лампадки запалити. Отже ми мусимо почистити ці могили, бо ніхто за нас цього не зробить.
Ініціатива упорядковування і відвідування кладовищ у різних селах розпочалася ще торік. Тоді спілка закупила 150 лампадок. Цього року акція розширила коло людей. Крім Андрія Чорного та голови СУ-ПіРуП Павла Стрілки, брали в ній участь Іван Вархіл, Роман Бурий, Марія та Богдан Туцькі, Марко Турко, Степан Колосівський та інші особи.
– Де устигаємо, туди їдемо. Щороку місць прибуває, тому стараємося залучати якомога більше людей. В узгодженні з Перемиським відділом ОУП намагаємось так поділитися працею, щоб відвідати якнайбільше місць, – говорить П. Стрілка, за словами якого інколи поляки на місцях не знають, що взагалі сталося з українцями, які жили в тих селах.
– Важливо, щоб сьогоднішні мешканці сіл побачили, що хтось дбає про ті могили. Я розумію, що забуте стає непотрібним. Отож мусимо дбати про своє минуле, щоб ми самі не пропали, – додає голова Спілки українців-політв’язнів і репресованих у Польщі.
