Андрій Шмигельський ■ ГРОМАДА ■ №23, 2017-06-04
У травні відбувся 51-й дитячий фестиваль української культури в Ельблонзі – одна з найбільших і найпопулярніших подій у реґіоні. Вчителі української мови вже від січня телефонували, щоб дізнатися в ельблонзькому гуртку Об’єднання українців у Польщі (ОУП), доколи можна зголошуватися до участі.
Ельблонзька команда, організатор заходу, знову піднесла вище планку, тому 51-й фестиваль виявився чи не кращим, ніж ювілейний. Звичайно, це також успіх учителів і малих артистів, яких аж 423 виступило 20–21 травня в театрі. А приїхали вони з Ґданська, Ольштина, Пасленка, Лелькова, Лемборка, Моронґа, Оструди, Битова, Бартошиць, Млинарів, Новиці, Доброго Міста, Топрин, Кандит, Пєнєнжна, Божитухома. Господарів репрезентували діти з пункту навчання української мови та кабаре «Горпинка».
Групи показали різноманітну програму: традиційно спів, танці, музику, кабаре. Але очевидним було, що цього року не раз зазвучать на сцені страшні слова: Операція «Вісла». Старші люди на публіці не ховали сліз, коли, наприклад, діти з Лемборка в дуже реалістичний спосіб показали історію виселення села Корчмина. Горезвісній операції присвячено багато програм, тому, мабуть, молоді артисти мали змогу усвідомити собі, яке горе зустріло їх прадідусів 1947 р.
Одним з найважливіших завдань організатори називають інтеґрацію, а також можливість показати дітям, що таких, як вони, є дуже багато, що варто бути українцем, що варто плекати свою культуру. Велика заслуга вчителів, які на щодень працюють з групою дітей і приїжджають на фестиваль.
Усіх захопили танці у виконанні ансамблю «Ранок» з Більська-Підляського. Підляшуки після кількох років перерви знову завітали на наш фестиваль. І видно, що через цей час інтенсивно працювали. Маючи такий ансамбль, не мусимо запрошувати танцюристів з України.
У зв’язку з обмеженими коштами цього року не вдалося запросити театру з України. Але й тут організаторам пощастило – запрошення прийняв театр «Навпаки» з Ґданська. Казка «Куди зникло море» захопила не тільки дитячу публіку. А коли під кінець вистави актори вже вдруге заспівали казковий шлагер «Сині очка – чорний хвіст», на сцену вибігла юрба дітей, щоб спільно з акторами танцювати.
Два дні концертів – десять годин на публіці. Ельблонжани – це витривалі глядачі. А коли після фіналу, як всі учасники були на сцені, прозвучав гімн і настав час прощатися, стало трошки сумно. Знову мусимо чекати увесь рік, щоби зустрітися з українською піснею і танцем у виконанні наймолодшого покоління. Бо наступний фестиваль буде, – ґарантуємо! ■
