Валерій Майданюк ■ УКРАЇНА ■ 2010-08-25
Віктор Янукович здобув президентський пост насамперед завдяки успішній піар-кампанії та програмі соціального популізму. Однак вже за півроку його правління основні тези передвиборчої програми були спростовані діями самого Януковича та його уряду. Політтехнологи намагалися переконати українських виборців політичними міфами, які забезпечили йому перемогу, проте сьогодні туман в очах виборців розсіюється.
Міф 1. Янукович ліберал і демократ. Практично одразу після утвердження його в президентському кріслі в Україні відновилася цензура, проти лідерів опозиції висуваються кримінальні звинувачення. Міліція активно втручається в політичне життя держави, конфісковує виборчі бюлетені в Одеській області. Янукович формує в Україні жорстку владну вертикаль, призначає на ключові посади в областях своїх людей, проявляє чітко вираженні риси і нахили авторитарної особистості. Враховуючи численні факти фальсифікацій виборів на користь Януковича в минулому та грубі порушення політичних прав громадян сьогодні, можна зробити об’єктивний висновок: Янукович не має нічого спільного з демократією та демократичними цінностями.
Міф 2. Янукович освічений професіонал. Численні помилки та відверті ляпсуси президента Януковича не дозволяють запідозрити його навіть в елементарній освіченості та будь-якій професійності. Не може людина, яка сумлінно закінчила середню школу, плутати геноцид з генофондом, Ахматову називати Ахметовою, а Чехова – українським письменником. Враховуючи, що диплом Янукович здобув, перебуваючи вже на посаді губернатора Донецької області, можна зробити висновок, що ніякої реальної вищої освіти, ані докторського ступеня т.зв. “проффесор” немає.
Міф 3. Янукович – віруючий православний християнин. На виборців позитивно впливає те, що політик ходить до церкви та вірить у Бога, тому політтехнологи реґіоналів вирішили продемонструвати це українцям. Проте, чи можна сказати про людину, яка плутає початок та кінець Великого посту, розповідає про апостола “Петрова”, що вона дійсно віруюча? Релігійність та побожність Януковича є лише декларативним піаром перед телекамерами.
Міф 4. Янукович орієнтуватиметься на Захід, а не на Росію. Незважаючи на всі запевнення, що начебто Янукович вестиме мудру політику балансування між Росією та Європою, Віктор Федорович чітко продемонстрував російський вектор своєї зовнішньополітичної орієнтації. Україна Януковича вже немає євроатлантичних прагнень, не приділяє відповідної уваги дотриманню прав людини. Наша система шкільної освіти, всупереч європейським стандартам, знову переведена на одинадцятирічну – для уніфікації з російською. В українських школах вже проводилися спільні з міністерством освіти РФ ідеологічні уроки, зокрема, з нагоди Дня Перемоги, на 9 травня, а офіційна позиція України, зокрема щодо історії, приводиться до відповідності з російською державною ідеологією. Розглядаються можливості вступу України у конкурентний європейським державам військовий блок – Організацію договору про колективну безпеку.
Міф 5. Янукович принесе Україні стабільність. Політика нового президента пішла в розріз з його передвиборчими обіцянками. В Україні і далі панує нестабільність – як політична, так і економічна, а рішення Януковича її лише розпалюють. Призначення міністром одіозного українофоба Д. Табачника викликало в Україні масові мітинґи та пікети. Леґалізація на десятки років перебування російських військ на українській землі викликала лише дестабілізацію, а невиваженні кроки президента викликають обурення та соціальну напругу.
Міф 6. Янукович працюватиме на підвищення матеріального добробуту громадян. Свою передвиборчу програму Янукович побудував на соціальному популізмі – гасло “Україна для людей”. Проте незважаючи на обіцянки допомогти людям, уже через кілька місяців після обрання Янукович заявив про збільшення пенсійного віку, що, враховуючи низькі показники тривалості життя в Україні, означатиме працювання українців до самої смерті. Незважаючи на сумнозвісні Харківські угоди, вже тепер газ для українців подорожчав на 50%, а у зв’язку з цим відповідно подорожчають інші комунальні послуги, продукти харчування та промислові товари. Проґнозоване експертами на осінь загострення економічної кризи, подорожчання товарів та комунальних оплат покаже справжню “соціальну орієнтацію” Януковича.
Міф 7. Янукович – реформатор. Віктор Янукович привів до влади чиновників, які починали свої кар’єри ще в радянські часи. Хто ж здійснюватиме обіцяні економічні реформи, якщо всі ключові посади займають старі бюрократи, які здобували досвід при корумпованому режимі Кучми? І якими ці реформи будуть для тих же “простих людей”?
Міф 8. Янукович не позичатиме грошей у МВФ і не затягуватиме Україну в борги. Щойно тільки Янукович прийшов до влади, одразу взявся позичати гроші в того ж таки МВФ, за співпрацю з яким так критикував Ю. Тимошенко. Закордонних боргів команда Януковича планує набрати стільки, що сплачуватимуть їх кілька поколінь українців.
Міф 9. Янукович об’єднає Схід і Захід. Своїми відверто проросійськими кроками Янукович лише поглиблює розкол, відверто іґноруючи історичні, національні та ідеологічні цінно сті жителів Західної України, не переймаючись їхньою думкою, проте ревно захищає інтереси російськомовного Сходу, обіцяючи збільшити роль російської мови в державі.
Міф 10. Янукович гідно захищатиме національні інтереси України перед іноземними партнерами. Перші кроки зовнішньої політики Януковича були поступками. В обмін нібито на дешевший газ (який для українців одразу подорожчав), Янукович фактично продовжив на півстоліття військовий вплив Російської Федерації. Віддав теж американцям уран. Уважно вислуховує пропозиції Азарова щодо здачі Нафтогазу російському Газпрому. Янукович продовжує робити Росії поступки і в сфері безпеки, зокрема за його дозволом російські офіцери ФСБ повернулися в Севастополь і водночас президент забороняє СБУ проводити розвідувальні дії щодо Російської Федерації.
Таким чином, сам Янукович всі міфи спростував на практиці. Проте реґіонали вже здобули важелі влади і їм вже не так важливо, що думають про них люди. Їм залишилося ще один раз сподобатися “простим людям” і переконати у своїй турботі – на виборах до місцевих рад 31 жовтня 2010 р. А далі нехай з народом розмовляє міліція. Вона ж бо теж з народу.
“Наше слово” №35, 29 серпня 2010 року{moscomment}
