Анастасія Канарська ■ КУЛЬТУРА ■ №24, 2017-06-11
Незадовго до очікуваного нами всіма набуття чинності рішення ЄС про надання громадянам України безвізового режиму відбулася зустріч, на яку потрібно було прийти з документом, котрий засвідчує особу, адже ця зустріч відбувалася у стінах дипломатичної установи. «Фортецею Шенґен називають Генеральне консульство Республіки Польщі у Львові. Тому символічно, що саме тут ми хотіли провести 70-ту cпеціальну oссолінську зустріч з нагоди ювілею – 200-річчя Оссолінеуму „Польща і Україна: вчора – сьогодні – завтра” з участю Яна Пєкла, посла Республіки Польщі в Україні та Андрія Дещиці, посла України в Республіці Польщі. Це винятковий успіх зібрати разом актуальних послів», – наголосив модератор Ян Маліцький, директор Студії Східної Європи Варшавського університету і повів діалог з високопоставленими гостями легко й невимушено, а послу Андрієві Дещиці одразу вдалося викликати оплески присутніх своїм коментарем: «Я не гість. Я зі Львова».
«Як сталося, що ви стали послом в Польщі/Україні? Як зацікавились Польщею/Україною? Чи любите Польщу/Україну?», – десь з таких запитань почалася ця дружня зустріч. Жартували про славнозвісну пісню та поетичну творчість (наступного дня у Львові відбувалася ще й презентація збірки поезії Яна Пєкла «Світ за поворотом. Колекція ненадісланих листівок»), про несподівану телефонну розмову, наслідком якої може стати таке, що ти опинишся довготерміново у Києві. Говорили про різне сприйняття історичного минулого і потребу спиратися на те, що нас єднає, а також найважливіші проблеми в українсько-польських відносинах сьогодні, наприклад, провокації або черги на кордонах. Актуальність проблеми кордону як номер один наголошував посол Андрій Дещиця. Посол Ян Пєкло висловлював великий оптимізм стосовно позитивних наслідків набуття чинності рішення ЄС про надання громадянам України безвізового режиму, приходу лоукостів та нового поїзду «Львів – Краків», що покращить картину на державних кордонах, зменшить навантаження.
На запитання, які найважливіші справи вони хочуть зробити на завершення строку своєї дипломатичної служби, Андрій Дещиця відповів, що таки привести в належний стан працю українсько-польського кордону, а Ян Пєкло оптимістично заявив, що прагне, щоб Україна дістала за цей час перспективу членства в ЄС.
Здається, що винятковим успіхом є не лише те, що вдалося запросити одночасно двох послів на цю зустріч, але й те, що працюють вони в наших двох країнах у той самий час. ■
