Люцина Домбровська ■ КРИНИЦЯ ■ 2010-12-24
{mosimage}
У Львові група демонстрантів виступала проти ґендерної політики. Маніфестація нагадувала прощу: монахині, ченці, бабусі – усі співали та молилися за “традиційні українські сім’ї”, а довкола діти роздавали листівки з пропаґандистськими брехнями, які, – як я думала, – у XXI ст. уже в Європі не трапляються.
У середині серпня на львівській площі Ринок зібралося близько 200 учасників акції протесту проти “ґендерної політики”. Під час демонстрації священик правив службу, а зібрані маніфестанти завзято повторювали: що гомосексуалісти живуть на 12-15 років коротше, ніж звичайні люди, що 50% усіх злочинів у Нью-Йорку скоюють представники сексуальних меншин, а також детально описували чоловічі та жіночі статеві органи.
Натовп пройшов від площі Ринок до оперного театру, фіґури Богородиці, пам’ятника Данилові Галицькому, закінчивши маршрут біля обласної ради перевіркою списків присутніх та словами “Так хоче Господь”. На листівках, які роздавали діти, можна було прочитати гасла: “Ґендер-гей = геноцид!”, “Гомосексуалізм = СНІД!”, “Якщо геї чогось досягли, значить, ми їм це дозволили!”, “Ми народжуємо дітей для геїв?” Учасники критикували концепцію загальнодержавної цільової соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (т.зв. ґендерна політика) на період до 2016 р., пояснюючи, що “по суті, йдеться про систематичну і законну ліквідацію моральних, духовних та християнських цінностей, а насамперед традиційної сім’ї”. Учасники вимагали від президента і влади України прийняття 4-х законів: про охорону дітей, молоді і сім’ї від пропаґанди гомосексуалізму; про заборону реєстрованого партнерства; про заборону переслідування за т.зв. “гомофобію”; про заборону усиновлення дітей гомосексуалістами.
В офіційному зверненні, – адресованому, зокрема, президентові України, – “протестанти” засудили українське Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, яке нібито “свідомо вчинило задля грошей зраду Батьківщини і 6 серпня 2010 р. дало Верховній Раді на схвалення закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків””. Більшість учасників приїхала на акцію з Івано-Франківська та Дрогобича. Спеціальні автобуси для демонстрантів приготували організатори. Непричетних до акції свідків гасла на транспарантах переважно смішили. Про ставлення до цього видовища мені вдалося запитати львів’янок, і ось що я почула у відповідь:
– Мене дуже дивує така позиція сучасних громадян, – каже Юліана Паранько, учасниця польсько-української групи “Ґендер Львів”. – Їхні гасла, на кшталт “гомосексуалізм = СНІД” просто абсурдні. Вони приводять на акції дітей, які навіть не знають, навіщо вони там є. Молодому поколінню нав’язують упереджене ставлення до права людини на кохання. На кохання до будь-якої статі. На мою думку, ось такі “антигеївські” акції складають неґативне враження про Львів – місто, яке прямує до статусу європейського.
– Я вважаю, що ця демонстрація тільки поширює нетолерантність, – додає Оля, студентка зі Львова (не хоче подавати прізвища).
Це не перший і напевне не останній прояв дискримінації у Львові. Невідомі особи 7 жовтня ц.р. намагалися припинити показ короткометражок, організований мистецькою формацією “WIZ ART”. Вандали пробували закинути до залу димову шашку. Минулого року спалено ґалерею Гудімова на вул. Волоській, де в рамках фестивалю “Остання барикада” відбувалася дискусія про гомофобію, нетерпимість і толерантність в українському суспільстві.
“Євро -2012” стрімко наближується. На чемпіонат в Україну приїдуть різноманітні люди, чимало іноземців, зокрема з іншим кольором шкіри, не кажучи вже про сексуальну орієнтацію, якої “не видно”. Цікаво, як таку різноманітність сприймуть люди, які вимагають приховувати всі відмінності, трактуючи їх з презирством.
“Наше слово” №52, 26 грудня 2010 року {moscomment}
