7 грудня в Перемишлі відбулася завершальна зустріч освітнього проекту «Пізнайте нас 2.0», під час якого учні старших класів перемиських шкіл мали змогу дізнатися трохи більше про багатокультурність свого міста.

Проект «Пізнайте нас» проводився в Перемишлі вже вдруге. Минулого року в ньому брали участь учні трьох міських освітніх установ, цього року – лише з двох: української школи ім. М. Шашкевича та Комплексу економічних шкіл, у зв’язку з меншим дофінансуванням. Проект став своєрідним простором взаємного пізнання молодих людей, місцем, де кожен може ставити питання, пробуджувати свою цікавість, пізнаючи відмінності, а також спростувати накопичені досі стереотипи.

– «На цілу Слов’янщину немає двох таких народів, котрі б у політичній та духовній площині так міцно зрослися із собою, так численні мали взаємні зв’язки, проте, незважаючи на це, так сторонилися один одного, як поляки та українці», – цитує слова Івана Франка з 1894 року Ігор Горків, ініціатор проекту. – І хоча цим словам понад сто двадцять років, вони весь час знаходять віддзеркалення в нашій реальності. Тому проекти, які зближують нас, тобто поляків та українців, допомагають пізнати й зрозуміти один одного, потрібні постійно. Особливо на польсько-українському пограниччі.

Ідея створення програми «Пізнайте нас 2.0» інспірована єврейською Школою діалогу, яка діє вже протягом десяти років і за головну мету ставить максимальне залучення молоді в процес навчання – через сміливі розмови на важкі теми, делегування учням ініціативи та відповідальності за творення мініпроектів аж до моменту, коли вони стають справжніми експертами з історії свого регіону. Слід підкреслити, що для частини дітей Шашкевичівки це вже не перший проект, в якому вони мають змогу в такий спосіб розвивати крила. Представники молодих українців із Перемишля виростають не лише знавцями свого міста, але, володіючи широкими знаннями в питанні багатокультурності, упевнено беруть участь у серйозних дискусіях. Молодь здобуває також досвід праці в групі та низку компетенцій, які теж можуть допомогти їм стати зрілими лідерами власних ініціатив у майбутньому.

Головними подіями проекту «Пізнайте нас 2.0» були тренінги з «міжкультурної чутливості» та освітні екскурсії Перемишлем, які мали на меті ознайомлення з різними перспективами спостереження за цим містом – українською, єврейською, а також альтернативною польською. Молодь, яка досі не стикалася з подібними ініціативами, усвідомлювала, як небагато знає про своє рідне місто. Чим більше цікавого учні дізнавалися від своїх однолітків, які відповідали за підготовку маршрутів, тим сильніше відчували вартість нового досвіду. Для частини польських учасників проекту візит по українських місцях був першим у житті й справив на них неймовірне враження.

На завершення цьогорічної програми «Пізнайте нас» відбулися дебати для молоді під назвою: «Поляки та українці – що нас з’єднує?». Її ведучим був учень третього класу гімназії Шашкевичівки, учасник багатьох освітніх проектів при Народному домі – Максим Наконечний. Хоч учнів, присутніх під час дискусії було немало, далеко не всі залучалися до розмови. Усе ж серед молоді, яка на щодень не є суспільно активною, помітна прив’язка до традиційних, шкільних методів навчання, коли їх не провокують до вільного обміну думками та аргументування. Проте модератору вдалося ініціювати цікаву розмову.

Серед справ, які поєднують поляків і українців, учасники дискусії назвали  спільну історію, а точніше спільне бажання наших народів бути вільними та боротися за свою свободу. Українців і поляків у Перемишлі поєднує також місто – рідне без огляду на національність. Учасники говорили й про схожі риси наших культур, серед яких підкреслено  християнський стрижень, а також, за словами однієї дівчини, пошану для родинних цінностей. «Усі їмо на Святвечір кутю, всі кладемо сіно під стіл. Ми ділимося просфорою, ви – оплатком, але символ означає те саме, – наголосив один із учасників розмови, згадуючи різдвяні традиції поляків і українців.

Під час дебатів пролунало також декілька питань, які в особливий спосіб привернули увагу польської молоді. Одна учасниця, котра нещодавно їздила в Україну, запитала, чи справді українці так сильно люблять свою національну символіку, що всюди малюють тризуби та синьо-жовті барви, чи це, можливо, якийсь елемент державної пропаганди. Українські друзі пояснили їй, що особливу потребу епатувати державними символами породжує війна, яка відбувається в державі, а також те, що зовсім недавно синьо-жовті прапори в Україні були заборонені. Далі прозвучало питання з українського боку про відношення польської молоді до модного останнім часом «патріотичного одягу». Дехто з учасників сказав, що він не заважає, хоча потреби його носити немає. Були також учасники які дуже критично до нього ставляться: «Патріотичний одяг асоціюється в мене з насильством. Вважаю, що не є справжнім патріотом той, хто вдягає шапку з орлом та сорочку з біло-червоним прапором, а пізніше вириває плити з хідника», – сказала одна з учасниць розмови.

Згодом інша дівчина відважилася та запитала про… український борщ:  якщо поляки їдять український борщ, то українці – польський? Питання було сприйняте жартівливо, проте після дискусії виявилося, що справді в Україні іноді споживається рідкий борщ. Його на відміну від густого бурякового супу називають «польським».

У кінці зустрічі учасники розповіли, що їм особливо сподобалось у цьому проекті. Деяким – екскурсія, особливо греко-католицький кафедральний собор, іншим – дискусія, у якій вони мали змогу говорити та поширювати свої погляди. «Це дуже приємно, коли пізнаємо один одного, що не сидимо лише у своїх коробках», – відзначила одна з дівчат. Інший хлопець наголосив: «Я дуже радий, що між нами зникає ця невидима завіса, і ми нарешті починаємо бачити один одного. Є шанс, що разом збудуємо Перемишль – ментально та суспільно».

Найбільшу надію дає факт, що після офіційного завершення дебатів частинапольської та української молоді не побігла одразу по домівках, а лишилася взалі Народного дому, щоб продовжувати важливі та цікаві розмови вже в меншформальному тоні.Проект«Пізнайте нас 2.0» був частково фінансований Міністерством справ таадміністрації.

Поділитися: