Наталя Кравчук ■ КУЛЬТУРА ■ №30, 2017-07-23
Одяг людини віддзеркалює характерні риси її особистості, а навіть психічного стану в даний момент. Натомість мода суспільства вказує на його матеріальну ситуацію і погляди. Пригляньмося модним стилям 60-х років та пізніших декад минулого століття країни над Віслою.
Мода Народної Польщі
Вперше сильно естетично вразив мене одяг жінок влітку 1960 р. у Варшаві, коли я школяркою приїхала сюди відпочивати в літньому таборі. Столична вулиця виглядала тоді дуже жіночою, кольоровою і легкою – сукні «кльош» з нижньою спідницею «галькою» до коліна, а на ногах взуття на високих тонесеньких шпильках. У першій половині 60-х рр. у моє ліцейське містечко Бартошиці завітали трикотажні блузки (найчастіше чорні) з декольте «лодочка», штани «рибачки», широкі спідниці з кольоровими геометричними узорами, а також балеринки або чорні і білі «папеги». Важливою була й модна зачіска – довге волосся, зав’язане «у хвіст». Зразком для такого вигляду дівчат стала французька акторка Бріджіт Бардо. До цього стилю заохочували нас тижневики «Пшекруй» та «Філіпінка». Ми, учениці ліцею, проявляли несамовиту креативність у пошуках чогось неповторного. Щось домальовували, щось дошивали. Трошки пізніше вулицею заволоділи американські джинси. Їх можна було купити на базарі за божевільно велику ціну або отримати в подарунок від родичів з-за кордону. Хлопці, натомість, наслідували вбрання англійської групи «Бітлз» (довге волосся, вузькі штани, піджаки без коміра, краватка«оселедець» і светри-«гольфи»). Запанувала також мода на гітару. Масово появлялися музичні гурти, серед яких і знамениті «Червоні гітари».
Революція 60-х років
На зміну в моді найбільш вразливі були жінки. Починаючи від 1965 р., польська вулиця рясніла міні-спідничками і «трапезними» сукнями (вузькі вгорі, розширені внизу, з паском на бедрах). Модні були так само великі кишені, підколінки і спортивне взуття. Восени дівчата одягали кольорові колготи. Однак для такої моди потрібний був ідеальний силует з довгими тонкими ногами. Зачіска «на грибок» теж була дуже важливою частиною модного вигляду. Всі тоді хотіли бути «тренді». Тому восени 1967 р. усі носили міні-спіднички в клітинку, широкі штани до колін, костюми з твіду, жилетки (камізельки) і шапки«ленінки», а теж сукні з грубої вовняної тканини. До цього обов’язкові були високі білі, чорні або червоні «козачки». Хітом 60-х рр. стали «ортальйонові» плащі, найчастіше італійського походження. Їх можна було купити в салонах «Моди польської» або в крамницях-«комісах», у яких продавали ексклюзивний західний товар. Прийшла також мода на синтетичні тканини, оскільки вони були зручні в користуванні. Але такі тканини не пропускали повітря, тому швидко вийшли з моди. Пам’ятаю, як у 90-ті рр. до редакції «Нашого слова» навідувалися гості з української діаспори з-за океану. Вони часто були одягнуті у кремплінові штани. У Польщі вже давно про кремплін забули, а гості пояснювали нам, що штани з цієї тканини «вічні» й особливо вигідні в далекій дорозі…
Політика в моді
Проектанти «Моди польської», добачаючи постійне стремління поляків до західноєвропейського стилю життя, 1968 р. підготували показ нової колекції мініспідничок, суконь і безрукавок для молоді, прикрашених англійським мереживом. Однак березневі студентські протести довели до того, що влада заборонила цей показ. Колишній головний дизайнер «Моди польської» Єжи Антковяк розповів мені про те, як до такої моди відносилась «бананова» молодь, відповідальна за студентські заворушення. У ті роки молодь, яка виросла на ґрунті бунту проти влади, створила свій стиль гіпіса – мрійника про вільний світ, захопленого рок-музикою. Влада неприхильним оком споглядала на довге розкуйовджене волосся хлопців та на кольорові сорочки у квіточку, широкі светри і подерті джинси, в які вони одягалися. До цього стилю подекуди приєдналися й жінки, які не виводилися з групи гіпісів. Вони мали квітчасті великі хустини і довгі «бананові» спідниці.
Жінки у штанах
Стиль у моді все-таки допасовувався до політичних змін. Так було і в 70-ті рр., коли зі зміною польської влади (надійшла епоха Герека) на вулицях масово появилися жінки у штанах (раніше штани одягали тільки у фабриках). Цю моду з європейських міст, особливо з Парижа, привезла до Польщі директорка «Моди польської» Ядвіга Грабовська, яка бувала на найпрестижніших показах моди. Шили штани з бавовни, вовни або трикотажної тканини. Антковяк популяризував штани, пошиті з шовку, на що, як каже, міг собі дозволити, бо в Мілянівку поблизу Варшави була фабрика шовку. Їхав туди і перебирав у ньому, «як у грушках». У власному домі коло Варшави досі він зберігає ґалерею шовкових колекцій зі своїх показів. І це не тільки штани, а й прекрасні сукні-кімоно. Я їх бачила і захоплювалася. Талановитий проектант і хороший матеріал надали їм великої естетики та історичної вартості. Це просто захопливе елеґантне мистецтво, яке не підлягає плинові часу.
Порятунок у кольорах і бунті
Коли наближалися кризисні 80-ті (майже все було на талони), домінуючим став практичний одяг довжиною міні, міді та максі. У цих скромних пропозиціях мені найкраще запам’яталася міді-спідничка на два гудзики, а під нею короткі штанці (шорти) з тієї самої тканини. Дівчата і стрункі жінки виглядали в них винятково гарно. Літні блузки були стилізовані на народний одяг з мереживом і вишивкою. І ще одне незабутнє явище: усю країну охопив «вовняний шал». Хоч бракувало ниток, їх все-таки десь здобували, а хто вмів, на дротах в’язав чудові светри, спідниці і навіть сукні. А взувалися тоді в «ходаки» на дерев’яній підошві або босоніжки на «танкетці». Ідучи Новим Світом у Варшаві, можна було зустріти університетську молодь. Тут уже відчувався дуже характерний опозиційний стиль: бородаті студенти з довгим волоссям та в окулярах, одягнені у військові сорочки, американські куртки з погонами й обуті у високе шнуроване взуття. Це була мода «на конспіру». Політика охопила й трикотажні майки, на яких часто були надруковані дві букви «ЕА», тобто «Елемент антисоціалістичний».
Молодь з нехіттю ставилася до дійсності, її об’єднувала субкультура. У Яроцині, де почався молодіжний фестиваль, панки мали на голові «ірокези», а вдягнені були у шкіряні куртки з металевими цвяшками, довгі плащі і подерті джинси, носили також ланцюги, запонки і хустини «арафатки». Так же одягалися й дівчата, відрізняв їх лише чорний макіяж очей. На вулиці жінки були екстраваґантно зачесані «на афро» або малювали волосся у два кольори. Вони мішали стилі і часто мали на собі турецькі вироби. Загалом візерунок жінки був такий: блузки і жакети з розширеними плечима, широкі довгі штани і спідниці-штани, довжиною до коліна. Усе винятково кольорове.
Ми – традиційні й елеґантні
Старше покоління було вірне спокійним кольорам і якісним тканинам – вовні і шовкові. Найчастіше одяг можна було шити у швейних майстернях «Леда», «Кора», «Дана» й «Амбасадор» або у знайомої кравчині. Варто зауважити, що польська вулиця другої половини ХХ ст. належала щодо елеґантності до передових у Європі. Там, де все було доступне, люди одягалися «без стилю», а тут усе здобували і прагнули бути модними й елеґантними.
Хочу підкреслити, що редакційні працівники не відставали від актуальних трендів у моді. Бувало, годинами вистоювали у чергах побіля «Моди польської», а наступного дня кожна з нас захоплювалася зробленими в емоціях покупками подруги. Увесь молодий колектив газети «носився» модно й охайно у спокійних тонах. Просто українки мають виняткове відчуття краси і смаку.
А сьогодні?..
Колись домінувала філософія: «щоб гарно виглядало», а тепер – «щоб було вигідно». Сьогодні мода не підлягає ніякій політиці. Поляки купують усе, що під рукою, а найчастіше – в маркетах. Важливий тільки розмір і загальні тенденції у моді. Найчастіше носимо одяг один-два сезони, не довше, бо скрізь усе доступне. Домінує спортивний стиль. Одяг майже однаковий для жінок і чоловіків. Однакові блузи і джинси, однакове спортивне взуття. Проте жінки й надалі люблять сукні. Польські міста одягнуті так, як і вся Європа. Щоправда, повертаються на ринок майстерні, які шиють короткі серії з позначкою «Польський продукт». Це означає товар з якісної тканини і порядно пошитий. Помічаю, що внуки моїх ровесників вишукують у шафах своїх бабусь унікальні, доброї якості «чудонька». Поєднують їх зі спортивним стилем і виглядають неповторно. Адже деталь в одязі підкреслює індивідуальний стиль і цікаву особистість. ■
