ГРОМАДА ■ №39, 2018-09-30

Сьогодні дехто нарікає на спад громадської активності серед української меншини у Польщі. Хтось помічає лише задоволення соціальними програмами, скажімо, «Добробутом плюс», бо чого ж нам іще треба для життя.

Однак ще є люди, яким не байдужі потреби місцевих громад, зокрема української. Один із них – д-р Йосиф Маркевич, який близько чверть століття опікується ґміною Будри (слід також нагадати, що він – випускник лігницького ліцею). У розмові з «Нашим словом» він не хвалиться своїми досягненнями. Розповідає лише про результати своєї роботи та старань своїх помічників: вони є чи не в кожній хаті у Будрах та навколишніх селах – водопроводи, очисні присадибні споруди, нові та відремонтовані дороги. Виборча програма Маркевича нескладна – продовжувати корисну роботу з допомогою місцевого населення, зокрема української меншини.

Ще один виклик, який стоїть перед Й. Маркевичем, – транскордонна співпраця з сусідами – Литвою та Росією, бо кордони – річ умовна, а чисте повітря та вода є спільним добром. У цьому регіоні також треба робити ставку на туризм, відновлювати архітектурні пам’ятки. «Нові робочі місця заохотять приїжджати сюди молодь, зокрема українську», – зазначає Й. Маркевич. (ОЛ)

У ґміні Будри на посаді війта я працюю 24 роки, а зараз завершується моя 6 каденція. Зі своїм виборчим комітетом «Будри-2018» я йду на вибори на 7 каденцію.

За ці роки мені вдалося зробити багато. Ми розбудували широкий інвестиційний фронт. Практично до всіх будинків підключили водопостачання, каналізаційну мережу, при кожній хаті є мала присадибна очисна споруда – разом ми встановили їх понад 300. Окрім цього, побудували та відремонтували дороги, частина з них – асфальтові, а частина – грунтові. Тому назагал дороги у нашій ґміні непогані.

Стан нашої української громади я спостерігаю через призму того, як мої діти ходять до школи, у тому числі на уроки української мови та релігії; я бачу, що у школах мало українських дітей.

Це стосується не лише нашої громади, але в цілому – у нашому регіоні відбувається міграція молодих людей до великих міст за роботою чи навчанням. На місцях залишаються старші.

У довколишніх селах, де колись жило багато українців, зараз помітно: коли старші відходять, молодь не приходить
на їхнє місце.

Інший приклад: наша парафія УГКЦ належить до венґожівської церкви. У неділю в церкві видно, що більшість вірян – старшого покоління. Загалом наша місцева українська громада старішає.

Мова ненависті

Ми у нашій ґміні не відчуваємо агресії. У Будрах ми всі як поляки, так і українці, зжилися, здружилися разом за минулі роки. Схожа ситуація у сусідній ґміні Венґожево та в БаняхМазурських.

Іммігранти

Ми бачимо щораз більше заробітчан з України. На жаль, вони швидко асимілюються, серед нашої громади їх зовсім не видно. Просто на щодень вони працюють, заробляють гроші. Про ніщо інше вони не думають.

Виборча програма

Я не розділяю мешканців ґміни Будри на «наших» і «ненаших». Ми живемо тут разом, а я хочу працювати для всіх.

Коли, наприклад, ми прокладаємо дорогу до села, нею користуються усі мешканці. Я хочу продовжувати вже започатковані проекти, хоча й багато чого треба зробити нового: наприклад, треба облаштувати нові сучасні спортивні зали в окремих школах.

Важливі для нас також інвестиційні проекти, що їх фінансово підтримує Євросоюз.

Це, зокрема, прикордонна співпраця із сусідськими районами Литви та Росії. З РФ ми хочемо співпрацювати в галузі охорони довкілля – будувати очисні споруди, забезпечувати постачання води (водоймища); спільно з Литвою хочемо робити ставку на туризм – велосипедні маршрути, збереження цінних для відвідувачів архітектурних пам’яток по обидві сторони польсько-литовського кордону. Також ми хочемо проводити спільні транскордонні майстер-класи для дітей та молоді.

Кошториси усіх цих проектів нараховують близько 2 мільйони євро.

Навіщо нам іти на вибори

Оскільки закон передбачає вибори до місцевих органів самоврядування, треба неодмінно скористатися такою можливістю, щоб зробити корисну справу для своєї громади.

У моєму виборчому комітеті є 4 українців, які будуть балотуватися у місцевих виборах до ради ґміни Будри. На мою думку, усі національності, що тут живуть, повинні мати своїх представників в органах місцевого самовряду-
вання.

У кожного із них є власні бажання, а всі проблеми ми маємо вирішувати спільно – так, аби кожному в нашій гміні жилося краще.

Поділитися: