КУЛЬТУРА ■ №46, 2018-11-18

Мистецтво можна сприймати всіма органами чуття. Ми на щодень користуємося п’ятьма, а події, що супроводжували кінопокази варшавського фестивалю «Ukraїna!» (25-28 жовтня), його відвідувачі сприймали не лише зором. Таким чином ми відчули набагато більше за те, що показували на екранах столичних кінотеатрів «Ілюзйон» та «Кінотека».

Фото з Фейсбука

Смак та запах

У четвер, 25 жовтня, вечірнє відкриття фестивалю пахнуло українським борщем. Це – лише частина почастунку, який запропонували спонсори заходу для гостей першого з багатьох показів. Крім того, відвідувачі могли спробувати сидр, київське пиво «Оболонь», різноманітні тістечка та український хлібний квас. В основному – від українських виробників над Віслою. Таким чином в мокотовському кіно «Ілюзйон» на хвилинку можна було відчути себе майже як вдома.

Як поєднати гастрономію з соціальною активністю? Головною такою ініціативою були майстер-класи з «Кухнею конфлікту». Як вони самі себе описують, «Кухня конфлікту» – це перш за все соціальне підприємство, платформа для інтеграції громади іноземців з мешканцями Варшави. Кожне замовлення супроводжується особистою історією іноземця з досвідом міграції, інформацією, пов’язаною з політичною ситуацією в даному регіоні, культурою, мистецтвом та суспільним життям. Ці різні точки зору дозволяють відобразити різноманітність кожної країни.

В умовах радикалізації публічних дебатів та відсутності політичної волі у справі збільшення кількості мігрантів у Польщі, слід створювати можливості для кращого розуміння один одного. Це важливо як для спільноти іноземців, так і для нас самих. «Кухонний конфлікт» є прикладом того, що в умовах посилення ксенофобії та ненависті не треба бути пасивним. Учасники кухонної майстерні приготували галушки, а допомагали їм в цьому мігранти зі Сходу, які завдяки «Кухні конфлікту» знайшли легальну роботу у Варшаві.

Сучасне мистецтво

У суботу, 27 жовтня, супровідним заходом фестивалю була екскурсія виставкою «Сусіди» варшавського Музею сучасного мистецтва, яка розташована у центрі міста в посткомуністичному павільйоні доби Народної Польщі, відомому варшав’янам як будинок «Цепелія». У затемнених кімнатах, що нерідко нагадували складські приміщення, відвідувачі могли побачити твори українських емігрантів, які стосуються їхньої соціальної та політичної життєвої ситуації, а також проекти польських і не лише митців. Паралельно виставку «Сусіди» можна подивитися у Києві, в Центрі візуальної культури на вулиці Петрівській, 34 («Хащі»). (Більше про виставку ми писали в «НС» 43 за 28 жовтня ц.р.)

Варшава — Київ

в коридорі кінотеатру. Мирослав Петрига збирає кошти на підтримку Олега Сенцова. Фото Христини Заник

Тема фестивалю – це сусідство в сучасному місті, котре назавжди змінилося через політичні та економічні міграції. Куратори з Центру візуальної культури у Києві розглядають питання значень, що супроводжують темі сусідства, на прикладі відносин між Варшавою і Києвом, що є відправною точкою для ширшої рефлексії.

Виставка в Варшаві також є сукупністю різноманітних художніх поглядів, пов’язаних з ландшафтом столиці, що змінюється у зв’язку з новоприбулими; невід’ємною частиною цього є голоси щодо ситуації в Україні, у тому числі – розчарування у політиці, війна, декомунізація та розвиток націоналістичних рухів. Останні дві теми також відображені в країні над Віслою та мають вплив на сусідські відносини в національному масштабі.

Головним виставковим проектом та метафорою для співробітництва столиць є мурал Оксани Брюховецької, розташований на внутрішній стіні будівлі. Поєднання кольорів польських та українських прапорів дало ефект синьо-оранжевого тла, на якому розміщено слоган – перші слова гімнів обох країн «Ще не вмерла», перекладені англійською мовою. Ця робота є коментарем про вплив міграції на сусідство, змішування та ефект розмивання, але водночас і підкреслення близькості обох країн.

Військові операції, що відбуваються на Донбасі, значно ускладнюють польсько-українські відносини, і це також є предметом обговорення художників. Німецька художниця Хіто Стейтер працює над проблемою війни у своєму проекті «Вежа». Використовуючи зразок військових симуляторів, вона зосередилася на діяльності комп’ютерної фірми з Харкова, яка водночас займається проектуванням розкішних предметів нерухомості та комп’ютерних ігор. Війна, що відбувається неподалік, та віртуальний світ переплітаються та об’єднуються в одну реальність.

Проблема радянської архітектурної спадщини в Україні полягає в тому, що це не просто колекція пам’ятників, а й видатні зразки архітектури модерну, знищені або відремонтовані деструктивним чином. Прикладом може бути відома київська «Літаюча тарілка» – футуристична будівля, спроектована архітектором Флоріаном Юр’євим. Олексій Биков, історик архітектури, назвав свій проект «Музеєм архітектури».У ньому зібрані архівні матеріали, що стосуються, серед іншого, «Літаючої тарілки» та її творців. Історик бореться за збереження «погано народженої» архітектурної спадщини.

Економічні, соціальні та ідеологічні теми, представлені на виставці, творять сьогоднішні відносини між новими сусідами та мешканцями Варшави. Вперше з середини минулого століття столиця перетворюється на неоднорідний простір; дедалі частіше на її вулицях можна почути не лише польську мову. За даними досліджень, на які посилаються куратори виставки, 10% населення Варшави – це мігранти зі Сходу. Це – шанс створити нові взаємовигідні культурні відносини.

Ведмежий ранок

Для наймолодших відвідувачів фестивалю «Ukraїna!» організатори також передбачили розваги – у суботу, 27 жовтня, ранок в кіно «Ілюзйон» почався з короткого показу польських та українських казок, після чого аніматори запросили дітей на інтеграційні «міжнародні» веселощі. Діти могли послухати незвичайний концерт та разом музикувати на бандурі. Пізніше був створений спільний прапор з розкритих долонь. Для варшавської дітвори це стало можливістю познайомитися з українською культурою.

Cold Comfort

Фестиваль завершив виступ експериментальних музикантів із Волині. Гурт «Cold Comfort (Холодний комфорт)» заснований у 2012 році в місті Рівне. Спочатку їхня музика черпала натхнення з темних ритмів 80-х років. На додаток до впливу класичної французької «холодної хвилі» та пізнього постпанку, у музиці «Cold Comfort» можна було помітити й східноєвропейський дух. У своїх піснях музики порушували також соціальну тематику.

Нещодавно група вирішила перевести настрій на трохи теплішу сторону і почала пригоду з електронною музикою. Незважаючи на жанрові експерименти, у їхніх композиціях немає жодних кліше. «Cold Comfort» – це унікальне явище української музичної сцени.

Разом з ними в клубі «BARdzo bardzo» виступав польський ансамбль «Youth Novels» («Розповіді молодості»), витончений вокал якого разом з делікатними звуками гітари дозволили слухачам відплисти думками кудись далеко.

Я дуже радий, що кінофестиваль «Ukraїna!» – це не лише фільми; вони дуже добре зроблені, подеколи навіть блискучі, як-от «Брама» – показ п’єси Павла Ар’є; або як «Кіборги» та «Міф», котрий я уже мав приємність побачити в кіно «Луна» цієї весни; як «Донбас», який став претендентом на премію «Оскар» за найкращий неангломовний фільм – я бажаю його творцям цього міжнародного успіху. Водночас, самих візуальних вражень недостатньо, щоби відчути все багатство української культури. Це – музика, мистецтво, смак та запах, настрій.

Організатори фестивалю зробили багато для зближення української культури з польською в часи, коли відносини між двома країнами – не найкращі. Такі ініціативи, як ця, особливо потрібні тепер, коли стали популярними ксенофобські та націоналістичні погляди, поширилися шкідливі стереотипи. Адже освіченість – найкращі ліки від расизму, і ці ліки зараз нації необхідні. Маю надію, що вже трирічну традицію кінофестивалю «Ukraїna» вдасться продовжити і в майбутньому.

Поділитися:

Категорії : Культура

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*