«Богатежи» Війська польського в Завадці-Морохівській

Публікацію підготував Богдан ГукІСТОРІЯ№5, 2017-01-29

Пам’ятник убитим мешканцям Завадки-Морохівської. Фото автора статті

Пам’ятник убитим мешканцям Завадки-Морохівської. Фото автора статті

На січень 2017 р. припадають 71-ші роковини першого з трьох масових убивств, які 25 січня 1946 р. вчинили збройні сили Республіки Польщі щодо громадян української національності в Завадці-Морохівській на Сяніччині.
Нижче публікую два звіти командування підрозділу Війська польського про злочин у Завадці-Морохівській. Вони містять невідому досі історичну інформацію, яку я доповнюю іншими документами. Отож, у січні 1946 р. в рамках 34 полку 8 дивізії піхоти ВП, який базувався в казармах у Вільхівцях біля Сянока, сформовано дві оперативні групи. Їх метою мала бути боротьба з УПА, але насправді йшлося про депортацію українців до Української РСР.
Група «Буківсько» 22 січня виходить у район Дарів–Прибишів–Токарня–Карликів–Ратнавиця, а група «Пораж» цього ж дня йде в район сіл Пораж– Морохів–Завадка–Мокре–Чашин. Наступного дня командування «Буківська» (підпоручник Левінський) звітує про бої з бандерівцями, внаслідок чого його вояки вбивають не менше як 9 бандерівців у Ратнавиці та сусідній Бовхівці. Бандерівці, тобто селяни, мали бути розбиті й відступити на південь. А на південь від цих сіл лежало село Завадка-Морохівська…
«Пораж» 24 січня вбиває по 2 українці у Морохові та Мокрому і прямує до Завадки. Тут і починається неймовірне. Ніхто нині не довідається, якими критеріями тверезості й раціональності керувалися командири Війська польського у 34 полку піхоти. Так чи інакше, але цей підрозділ узимку і влітку 1946 р. поводився щодо українців так, як гітлерівські айнзатцгрупи у Східній Європі щодо жидів. У селі вони мали застати… 2 000 бандерівців. Це було майже в 7 разів більше, ніж усе населення села (280 чоловік 1939 р.) або майже стільки, скільки мали всі сотні УПА на Закерзонні. Однак якраз тут дало про себе знати «богатерство жолнєжа польскєґо»: відділ ВП приблизно в 100 вояків почав наступ на ворога – 2 000 озброєних людей !!! (про невміння вживати зброю та використати власну перевагу «бандерівської групи» свідчило те, що вона мала зазнати розгрому від 7 разів слабшого противника).
Наступного дня до груп ВП «Буківсько» і «Пораж» приєднується маневрова група ВОП і якась радянська частина. Цих 290 озброєних до зубів «богатерів»/головорізів знову нападає на безборонних 280 мешканців Завадки. Хід подій мав бути такий, що жителі Завадки обстріляли вопістів, а ті (у звіті ні один польський підрозділ не названий) вступили з ними в бій. Опис бою не поданий у звіті. Єдиним його результатом мали бути потужні вибухи вигаданих авторами звіту складів амуніції в селі. Вони мали бути доказом того, що Завадка сама винна своїй долі…
А тимчасом обидва звіти значною мірою неправдиві. Там нема інформації про дійсний хід подій. Адже зі звіту сотні УПА «Ударник»-5 під командуванням Степана Стебельського «Хріна» випливає, що 24 січня вояки Операційної групи «Пораж» здійснили грабіжницький напад на село й цього ж дня дочекалися невдалого для себе бою з відділом «Ударник»-5. Цивільних жертв не було. У відповідь наступного дня майже 300 вояків ВП, ВОП і невідомого радянського підрозділу здійснює криваву пацифікацію Завадки-Морохівської. Вона забере не менше як 61 чоловік.
Не відомо, чому командир групи «Пораж» приписав потім своїм людям у звіті – з 24, а не 25 січня – убивство у бою лише 21 жителя Завадки (невже дітей і жінок не вважали жертвами?). Так чи інакше, командуванню полку і дивізії можна було звітувати і про убитими 21 чоловік: розміри жертв не мали значення, існував дозвіл на необмежену кількість убитих українців-«бандерівців».
У звіті 4 полку піхоти видно проте, що в Завадці 25 січня не було УПА. Сценарій обстрілу селянами й вибухи амуніції вигадано з метою перенести на них відповідальність. Цікаво, що до Завадки неможливо застосувати улюблену сьогодні в польській історіографії схему відплати: ні 24, ні 25 січня там не загинув ні один польський вояк і ні один цивільний поляк. Отож, якщо не відплата, то самогубство…. від кулі воїна Республіка Польщі (т.зв. фатум).
Документи зберігаються в Центральному військовому архіві у Рембертові. Публікуються вперше. (бг)

Документи

24 січня 1946 р., Сянік – Фраґмент розвідувального звіту штабу 34 полку для командира 8 дивізії піхоти ВП про бій операційної групи «Пораж» у селі Завадці-Морохівській.
[…] Grupa Operacyjna „Poraż” po przeprowadzeniu akcji w rejonie Morochów (8286), gdzie zabito dwóch banderowców oraz w miejscowości Mokre (8006), gdzie zabito też dwóch banderowców, natknęła się w miejscowości Zawadka Morochowska (8084) na banderowską bandę w sile około 2000 ludzi. W wyniku stoczonej walki zabito 21 banderowców, zdobyto 1 nagan oraz zabrano dokumenty u jednego zabitego. Straty własne: 3 rannych w tym 1 ciężko, 2 moździerze 82 mm, 30 min, 2 km kabla telefonicznego, 2 wozy taborowe i 2 pary koni taborowych. Podczas akcji stwierdzono, że we wszystkich domach danej wsi są poustawiane dwupiętrowe łóżka, w stajniach zaś i w stodołach dużo koni wierzchowych. Z chwilą ukazania się wojska naszego na tamtych terenach wszyscy mężczyźni z miejscowości Morochów (8286), Mokre (8086), Czaszyn (7890), Zawadka Morochowska (8084) zostali zmobilizowani przez banderowców. Siedzibą sztabu, punktem zbornym, zaopatrzeniowym i amunicyjnym jest miejscowość Zawadka Morochowska.
O godzinie 17.30. Grupa „Poraż” powróciła do miejsca postoju Olchowce po stoczonej walce, która trwała od godziny 13. do 14. W dniu jutrzejszym zostanie wysłana grupa ta do miejscowości Zawadka Morochowska przy najprawdopodobniejszym wzmocnieniu jej ze strony stacjonujących w miejscowości Sanok wojsk Armii Czerwonej z zadaniem odbicia straconej broni i wyniszczenia znajdujących się tam band.
II Pomocnik P.o. Szefa Sztabu
Ludwikow Bereznicki ppor.

CAW IV.521.8.9, Meldunek zwiadowczy do dowódcy 8 drezdeńskiej Krzyża Grunwaldu dywizji piechoty im. B. Głowackiego – II Oddziału z 24.01.1946 r., k. 88.

25 січня 1946 р., Сянік – Розвідувальний звіт штабу 34 полку для командира 8 дивізії піхоти Війська польського про операцію в селі Завадці-Морохівській.
Na podstawie rozpoznania jakie nam przyniosła Grupa „Poraż”, która na skutek silnego oddziału banderowskiego wycofała się z miejscowości Zawadka Morochowska (8084) w dniu wczorajszym, tracąc przy tym 2 moździerze 82 mm i 30 min, 2 km kabla telefonicznego, 2 wozy taborowe i 2 pary koni taborowych, stwierdzono, że grupa banderowska licząca około 2000 ludzi, uzbrojona w wielką ilość broni maszynowej, składała się ze zmobilizowanych w ostatnich dniach mężczyzn w miejscowościach Morochów (8286), Mokre (8086), Czaszyn (7890), Zawadka Morochowska (8084). Oddział ten był zakwaterowany w miejscowości Zawadka Morochowska, gdzie w domach były dwupiętrowe łóżka, stajnie zaś i stodoły zajęte były przez konie wierzchowe, należące do band. Na podstawie fotografii i kwitów znalezionych przy jednym z zabitych stwierdzono, że miejscowość Zawadka Morochowska była siedzibą sztabu banderowskiego.
W związku z tym zostały zorganizowanе trzy współdziałające ze sobą Grupy Operacyjne w ogólnej sile 290 ludzi, które rozpoczęły akcję w wyżej wymienionym rejonie dziś o 9:00 rano. W wyniku przeprowadzonej w dniu dzisiejszym akcji stwierdzono, że banderowcy, których spotkano w dniu wczorajszym w miejscowości Zawadka Morochowska (8084), wycofali się w kierunku południowym, miejscowość Płonna (8680). W czasie tej akcji Grupa Operacyjna z 36. Komendantury WOP została ostrzelana przez uzbrojoną ludność cywilną w miejscowości Zawadka Morochowska. W wyniku powstałej walki wybuchł pożar, podczas którego dało się słyszeć silne i częste detonacje, co świadczyło, że we wsi tej była zmagazynowana broń banderowców.
W wyniku akcji prowadzonej przez Grupę Operacyjną „Bukowsko” w dniu 24 stycznia 1946 r. w miejscowości Karlików (7878) znaleziono materiał saperski oraz magazyn mundurowy w dzwonnicy koło cerkwi, zabito 5 banderowców, 1 ranny, 14 zatrzymanych, zdobyto 1 PPSz i 1 KB ucięty. Tego samego dnia odnaleziono 2 krowy pochodzące z napadu banderowców na miejscowość Nowosielce (9278). W tymże dniu podczas akcji na miejscowość Karlików zabito 30 banderowców i spalono magazyn amunicji i broni. W załączeniu przesyłam szkic operacji w dniu 25 I i drogę wycofania bandy.
II Pomocnik P.o. Szefa Sztabu
Ludwikow Bereznicki ppor.

CAW IV.521.8.9, Meldunek zwiadowczy do dowódcy 8. drezdeńskiej Krzyża Grunwaldu dywizji piechoty im. B. Głowackiego-II Oddziału z 25.01.1946 r., k. 100.

Опубліковано в Історія.

Коментарі закриті.