Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ №5, 2015-02-01
В бурґомістра Білого Бору Павла Міколаєвського появилася ідея: на щойно відремонтованій вул. Червоної Армії в Білому Борі, від назви якої мешканці аж ніяк не хочуть відмовитися, встановити «лавочку миру». Оскільки від самого початку подій на Майдані, а згодом – війни на Сході, П. Міколаєвський дуже активно підтримує Україну, ідея зустрілася з акцептацією і проект передано до реалізації. «Лавочку миру» поставлено, а біля неї, згідно з проектом, з польбруку викладені прапори Польщі та України. Лавочка запроектована нестандартно: вона дещо нахилена, тим самим даючи можливість полякові та українцеві, які сядуть на ній, приблизитися до себе.
– У багатокультурній ґміні, де поруч живуть поляки та українці, у символічний спосіб хочемо показати, що попри важке історичне минуле можна мирно співіснувати. Саме так ми хочемо продемонструвати, що можна бути разом не тому, що нас поєднують конфлікти, а тому, що цього бажаємо. Коли поляк та українець сядуть на цій лавочці, вони опиняться пліч-о-пліч, і так проявлять свою близькість, – каже бурґомістр Білого Бору П. Міколаєвський.
Символічною тоді є не лише лавочка, але й місце її встановлення. При нагоді ремонту вул. Червоної Армії бурґомістр розіслав анкету до 149 мешканців, які живуть у 52 будинках саме на цій вулиці, з питанням, чи хочуть вони змінити назву вулиці, а якщо так, то на яку? Може й дивно, але аж 74 особи заявили, що надалі хочуть мешкати на вул. Червоної Армії, а на зміну погодилося всього 16 жителів. Таким чином, вулиця Червоної Армії надалі видніє на карті Білого Бору.
– Рішення мешканців ми вшанували. Тому в контексті того, що сьогодні відбувається в Україні, саме тут ми хотіли символічно встановити «лавочку миру», яка має показувати, що хочемо жити в мирі. Так ми хочемо продемонструвати свою незгоду на війну в Україні і показати єдність поляків та українців, – каже П. Міколаєвський.
Роботи навколо «лавочки миру» закінчені, можна на ній вже присісти, однак досі не відбулося її офіційне відкриття. В чому ж справа? Бурґомістр сміється, що під час реалізації проекту не обійшлося без клопотів. Скажімо, в першому варіанті будівельники випростували лавочку, бо, як казали, чомусь вона була крива. Але це не єдина проблема.
– Мені «лавочка миру» подобається, однак частині мешканців не до вподоби те, що польський та український прапори опинилися під ногами, це ми ніби топчемось по національній символіці, – каже депутат Міської ради Ірина Дрозд. Вона не погоджується з таким підходом. Бо, як каже, лавочка стоїть неподалік дороги, отже ніхто там не буде сидіти годинами, а мета проекту – в символічний спосіб показати близькість наших народів. «Варто нагадати, що і в США, і в Канаді, і в Україні сьогодні прапори можна побачити на штанах, майках, м’ячиках, всілякого роду іграшках тощо. Також і тризуб. Можна було б тоді сказати, що в такий спосіб профанують державну символіку, однак світ іде вперед, молодь дещо по-іншому сприймає патріотизм і деінде добачає проблеми», – говорить І. Дрозд.
Здається, ні проектант, ні бурґомістр, який затверджував проект, не сподівалися що «лавочка миру» може викликати стільки контроверсій. Питання тоді, чи ми не надто зациклюємося на стереотипному сприйнятті патріотизму. На мою думку, так, бо ж не йдеться тут про профанацію польських та українських прапорів, а сучасне розуміння патріотизму. Якщо навіть проект надто модерний або не до вподоби комусь, то варто глибше задуматися над його символікою. Чи нам це подобається, чи ні, сьогодні державною символікою також користуються для інших цілей. Однак важливо, щоб вона в Білому Борі несла конкретний символ. Оскільки контроверсії навколо «лавочки миру» не вщухають, одне з австрійських підприємств уже заявило, що лавочку може забрати до себе. Але чи варто її віддавати? Мені здається, що ні. ■
