Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ №4, 2013-01-27
Цього року, уперше в кільканадцятирічній історії Оглядів українських коляд, щедрівок та вертепів (які останніми роками відбуваються у Венґожеві, а раніше їх організовано в Банях-Мазурських) журі вирішило не називати переможців. На думку голови журі Олександри Денеки, членів Ярослави Гутник, Уляни Бондарук та Степана Мігуса – усі виконавці заслуговували на визнання. Опікуни учасників (яких, до речі, було 108) подбали про те, щоб коляди, щедрівки та вертепи лунали гарною українською мовою, що раніше не завжди траплялося. На сцену діти вийшли в різноманітних і багатих святкових строях. «Адідаси» (укр. кеди – ред.) чи «трампки» (укр. кросівки – ред.) цим разом видніли дуже рідко.
– І як ми в такій ситуації могли вирізняти одних чи других, а поминути інших, які також старалися як могли? – запитує риторично голова журі О. Денека. – Вибір ми залишили на розсуд глядачів і слухачів.
Публіка поділила свої симпатії, хоч усі однозначно стверджували, що рівень був дуже високий і дітвора виступала напрочуд гарно. Венґожів’янам, та й не тільки їм, найбільше сподобалися наймолодші учасники, віком від 5 до 8 років, тобто Дитячий ансамбль з пункту навчання української мови, який діє в Початковій школі № 2 у Венґожеві під опікою вчителя Юрія Андрусейка. Під його керуванням виступав і гурт українських гімназистів, який успішно показав патріотичний вертеп.
Черговий раз свою майстерність представили ольштиняни – Дитячий ансамбль з пункту навчання української мови і релігії, з яким працюють сестра Магдалина Ожанська та вчителька Сильвія П’єтночка, а також дует сестер з підольштинського Йонкова: Кася і Марта Щербик, які заколядували під звуки гітар. Укотре захопив своїм виступом гурт «Дар любові» з Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Бартошицях, яким керує сестра Францишка-Ореста Саламашик. Добрий рівень показали у вертепі й учні з невеликого пункту навчання української мови в Позезджі, з якими працює сестра Олена Манькут. На закінчення виступили гості з України – дует «Скарбниця» (Уляна та Любомир Бондаруки) із села Гвізда Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Вражає – на жаль, неґативно – не надто велике зацікавлення цьогорічним венґожівським оглядом більшості освітніх закладів навчання української мови на Вармії та Мазурах. Минулого року в заході брало участь понад 180 учасників, тепер майже наполовину менше. Не спромоглися приїхати до Венґожева навіть ті, кому близько – групи з Ґіжицька, Кентшина, Молтайнів, Будрів чи Видмін. Не було й представництва Бань-Мазурських, де огляд брав свій початок 12 років тому, а також із Барцян, Дроґошів, не кажучи вже про дітвору з території Ельблонзького відділу ОУП. Як пояснюють, «не встигли» підготуватися й учні з Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Ґурові-Ілавецькому та багато інших.
– Організатори, а маю тут на увазі об’єднання «Черемош», Управу гуртка ОУП у Венґожеві, парафіяльну раду місцевої греко-католицької церкви, поставили мету – зберегти від втрати українські коляди, вертепи, щедрівки, – говорить організатор Володимир Денека. – Наше основне завдання – не втратити цього. Хоч дуже важко його виконувати, бо старше покоління відходить, а молодше щораз менше цікавиться українськими традиціями: бо ж треба вчитися української мови, звичаїв, а це чомусь для декого видається складним. Пунктів навчання у вармінсько-мазурському реґіоні – понад сорок, але, коли дивлюсь на заявки, болить серце. Часом ставимо собі питання: чи варто це робити? Не розумію деяких наших учителів, священиків і сестер, чому так легко віддаємо наші надбання? Без цього, без знання рідної мови, нас чекає суцільна асиміляція. Її вже видно. Ми піддаємося добровільно, хоч є добрі умови для праці з дітьми. Оцього я зрозуміти не можу.
Вчителі, сестри, священики, з якими доводиться розмовляти, теж б’ють на сполох. Щораз більше дітей, які приходять до пунктів навчання української мови, не знають ні одного слова рідною мовою. Отже, їх не вчать уже вдома… Варто брати приклад з тих батьків, учителів, монахинь, священиків, які надають велике значення навчанню рідного слова, традицій, звичаїв, вчать гордитися своїм походженням, присвячуючи цьому навчанню багато часу, а не лише уроки української мови чи релігії.
Огляд відбувся під патронатом генерального консула України в Ґданську проф. Мирона Янкова та бурґомістра Венґожева Кшиштофа Пивоварчика. ■
