Марія Срібна ■ ІСТОРІЯ ■ №35, 2018-09-02

У Києві 7 липня 2018 р. після тривалої хвороби у віці 89 років помер Левко Лук ’яненко, один із творців «Акту проголошення незалежності України».

Посвідчення народного депутата УРСР Левка Лук’яненка, 1990 р.

Український політв’язень, дисидент доби СРСР, народний депутат чотирьох скликань Верховної Ради України, діяч демократичної опозиції, співзасновник Української Гельсінської групи, яка боролася за права людини у тодішньому СРСР, у час незалежності удостоєний звання Героя України. Був першим надзвичайним і повноважним послом України в Канаді, очолював комісію з питань помилувань при президенті Вікторові Ющенку. Левка Лук’яненка можна назвати батьком незалежності України.

Національний музей історії України у Києві до 27-ої річниці незалежності України підготував виставку «З вірою в незалежність України». Автори виставки показали дивовижний життєвий шлях Героя України та одного з творців «Акту проголошення незалежності України» Левка Лук’яненка. Відвідувачі зможуть побачити тут чорновий варіант «Акту проголошення незалежності України», написаний Левком Лук’яненком, його студентські конспекти і диплом, протоколи обшуків, депутатські посвідчення, матеріали дипломатичної діяльності в Канаді та інші. Особливий акцент на виставці зроблений на історії написання «Акту» та його прийняття. При підготовці екскурсії використано різні інтерв’ю, які давав Левко Лук’яненко. Дуже цікавими є його спогади про те, що відбувалось 23 і 24 серпня 1991 р.

«23 серпня 1991 р. був підготовлений документ, який наступного дня зробив Україну незалежною державою. У той день Народна рада зібралася в будинку Верховної Ради. Абсолютна більшість була комуністичною, хоча і в Народній раді комуністів було багато. Я поклав папір на стіл та обговорив з Сандуляком, який також був депутатом. Ми були схожі за характером, тому я його запросив. Я з ним обговорив, як ми будемо писати документ. Я сказав, що ми маємо створити найкоротший документ, бо як почнемо обговорювати, почнуться дискусії, відкладуть на завтра. Страх у комуністів пройде. Я дістав зошит і почав писати. «Закон» закреслив, бо це нормативний акт багаторазової дії. Далі я написав «універсал», це політичний термін з часів української революції. Я зрозумів, що це викличе дискусію. Тоді Сандуляк запропонував акт.

Уже 24 серпня події відбувались наступним чином: я сидів посередині Івано-Франківської депутації. Вона була розташована в кінці зали. А депутат Яворівський був близько біля трибуни, поруч з проходом. Коли Кравчук запропонував прочитати, встав я і Яворівський. Я не можу пройти, а Яворівський піднявся. Кравчук подивився на
нас і запросив Яворівського.

Мені трошки зашкребло, але я завжди стояв на позиції, що головне – справа, а авторство – другорядна річ. Коли він зачитав, то комуністи попросили перерву, щоб могли обговорити. Вони піднялися і пішли вниз до іншої зали. Там комуністи обговорювали чи голосувати за незалежність.

Вони піднялися звідти з веселим настроєм. Сіли та проголосували. 346 голосів – за, тобто абсолютною конститу-
ційною більшістю цей акт було схвалено. Я зрозумів, що це найщасливіший день у моєму житті».

Поділитися:

Категорії : Історія

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*