Наталя Кравчук ■ ІСТОРІЯ ■ №42, 2017-10-15
Шістдесят років тому українцям у Польщі дозволено було згуртуватися довкола заснованої 1956 р. організації, тобто Українського суспільно-культурного товариства і розвивати рідне шкільництво. У вересні 1956 р. у Бартошицях відкрито Педагогічний ліцей № 2 з класами з українською мовою викладання. Крім рідної мови, учні вчилися по-українськи ще й математики, фізики, хімії і біології. З усієї Польщі, де були виселені українці, надійшло аж 240 заяв від спраглих вчитися рідного слова. У перший клас прийнято (після вступних екзаменів) 70 хлопців та дівчат. Після п’яти років навчання, 1961 р., з атестатом зрілості, як кваліфіковані вчителі, зі школи вийшло 26 випускників. То вони, з направленням у польські школи, пішли вчителювати по селах у пунктах навчання української мови. І так щороку по 25–30 випускників залишало бартошицькі мури аж до 1970 р., коли ліквідовано всі педагогічні ліцеї. Ліцей дозволяв складати заяви на екзамени до вищих шкіл тільки 5 процентам випускників, тобто двоє найкращих учнів мало цей шанс. Сіячів рідного слова ліцей випустив аж 264.
Педліцеїсти на той час були теж знаменитими носіями української культури. Завдяки всесторонньо обдарованій вчительці Олександрі Сеньків, яку доля, мабуть, викинула з радянської України, ми створили хор, танцювальну групу (у тому числі й балет), а також декламаторський і театральний гуртки. Майже кожної неділі (субота була шостим днем навчання), нас везли в різні села Ольштинщини. На наші концерти приходили не тільки українці, спраглі рідного, але й поляки.
Школа, завдяки винятковим педагогам (українцям і полякам, які з поклику серця приїхали з Лодзі, Білостока, Ґданська, Ольштина і Варшави), була носієм пошани до двомовних середовищ, розбивала неґативні стереотипи чи упередження. Ми всі з польськими друзями з паралельних класів зустрічалися на коридорах, у гуртожитку, на спортивному майданчику і не було жодних конфліктних ситуацій. «Панував тут дух толерантності і здорового суперництва», – писав нам на 50-ліття школи Сергій Корч з Дубичів-Церковних, колишній наш учитель педагогіки. ■