Бачик не співпрацював зі Службою безпеки

Богдан ГукГРОМАДА№24, 2017-06-11

­­­­Аналіз справи Олександра Бачика показує, що польська Служба безпеки не змогла його досягти

Поганий підпоручник

<strong>Олександр Бачик, почесний консул України, бізнесмен, меценат.</strong> Джерело: офіс Почесного консульства України в Перемишлі
Олександр Бачик, почесний консул України, бізнесмен, меценат. Джерело: офіс Почесного консульства України в Перемишлі

Боґуслав Чижовський народився 1956 р. в Перемишлі. Маючи за собою 2 роки навчання у Вищій школі Міністерства внутрішніх справ у Леґіонові, він 1979 р. став працівником Служби безпеки Воєводського управління Громадянської міліції в Перемишлі. Працював там до 1989 р. Більше інформацій про нього на сайті Інституту національної пам’яті (інп) нема. З того, що аж 10 років тривало його підвищення у службі з молодшого інспектора на інспектора, можна припустити, що пильним у праці не був.
Я не мав у руках особової справи (teczky – польською) підпоручника Чижовського, але бачив теку із шифром IPN-Rz-00114/331, яку пов’язують з нинішнім почесним консулом України в Перемишлі Олександром Бачиком. Ця тека – плід праці Чижовського, якщо так можна назвати справу, весь зміст якої стосовно Бачика є фікцією. У 1986–1989 рр. підпоручник опікувався «Шарим» – не реальним, а фіктивним таємним співробітником (ТC, польською – TW) Воєводського управління внутрішніх справ у Перемишлі. Чижовський не лише сам його вигадав, але й намагався цю вигадку матеріалізувати. Він створив особову справу реального Бачика, якого сам ніколи міг навіть не бачити. Біографічну інформацію Чижовський знайшов у державних реєстрах і на місці праці Бачика використав також доноси двох знайомих таємних співпрацівників.
Сьогодні, після того, як на інтернет-порталі ІНП появилася інформація про наявність особової течки ТС «Шарого», приписаної Олександру Бачикові, цю фікцію прагнуть перетворити в дійсність. Про Бачика як справжнього донощика написала, наприклад, реґіональна газета «Super Nowości» («Супер новини»). Від падіння комунізму в Польщі минуло 25 років. Здавалося б, що до тек СБ преса демократичної країни поставиться з обережністю, проте сталося по-іншому: СБ і нині руками послідовників своїх методів допомагає нищити польську державу і цькувати її громадян-українців.

Вигадка на ім’я «Шарий»
Документи однозначні: Олександр Бачик не був завербований як співробітник СБ. Чижовський зареєстрував Бачика в цій ролі без його відома. На пряме питання, чи був О. Бачик ТС «Шарим», яке я поставив під час особистої зустрічі, він відповів:
– Я ніколи не був співпрацівником польської Служби безпеки.
СБ завжди була цинічна, а нині етики бракує також у праці ІНП, який інформує про назву особової справи так, що не можна зрозуміти, чи насправді хтось був донощиком, чи ні. Тим часом, крім «правди» СБ, є ще правда людини. Щоб це виявити, треба критично й уважно прочитати документи, порівнюючи їх з іншими джерелами. Насамперед треба просто мати в руках саму справу. Відділ ІНП у Ряшеві дав мені доступ до неї. Сьогодні вона позначена шифром IPN-Rz-00114/331 (дві інші справи мають ідентичний зміст). І ось що я побачив.
Олександр Бачик не міг знати, чи СБ ним цікавиться, чи ні: Чижовський приховував свою маніпуляцію. Його «Шарий» не пройшов навіть відповідного контролю та верифікації вербування, яку вимагала СБ. Різниця між текою та дійсністю така велика, що виникає підозра, що вона могла служити пізнішому шантажу Бачика. І тоді могли б початися клопоти, але у 80-х рр. механізм шантажу не вдалося запустити з огляду на крах системи нагляду, а сьогодні знайшлися продовжувачі праці СБ.

Я багато разів переглянув 70 сторінок особової справи ТС «Шарого», порівнюючи її з іншими подібними справами. Попросив надати мені інформацію про Олександра Бачика в офісі консульства. На цій основі я дійшов до висновку, що в його справі нема документів, які би підтверджували реальний зв’язок Бачика з Чижовським та СБ. Ця тека скоріше свідчить сьогодні про протилежне. В ній немає підписаної Бачиком згоди на співпрацю, нема також жодних доносів, підписаних його рукою, немає погоджень щодо термінів зустрічей та приділених завдань, нема й квитанцій за отримані гроші чи інформації про те, як СБ заплатила співробітникові. Там є тільки рука есбека.
На основі біографічних даних, отриманих в Почесному консульстві України в Перемишлі, відомо, що підпоручник Чижовський свідомо обдурював своїх зверхників. Ось частина його вигадок. Згідно зі справою, жінка «Шарого» не працювала, а, Бачикова жінка працювала в лікарні; батьки «Шарого» мешкали разом з ним у Перемишлі, а батьки Бачика мешкали у Бледзеві (800 кілометрів від нього); батько «Шарого» був пенсіонером, а батько Бачика не мав ще 60 років і працював; «Шарий» вчився у будівельному технікумі в Ярославі, а Бачик – в ліцеї у Сквєжині; «Шарий» навчався у Кракові, а Бачик – у Вроцлаві і так далі. Немало тут не стільки помилок, як систематичної брехні. Внутрішній контроль СБ в особі Ф. Пельца також залишив у теці записку, що вербування дозволяється, та лише умовно, бо інформація, яку зібрав про свого майбутнього співпрацівника наш підпоручник, була непереконлива.
Чижовський не був професіоналом. Працювати над особовою справою «Шарого» він почав 1985 р., проте до 7 грудня 1989 р. так і не створив чогось іншого, а саме – теки праці. Справжні донощики таку мали. Опікуни з СБ накопичували в ній доноси. Чижовський не зробив її, бо це викликало б процедуру звітності й контролю зверхників. І тому його «Шарий», нібито завербований 26 березня 1986 р., на нікого так і не доніс.
Останнім актом була капітуляція Боґуслава Чижовського. Вона мала продуманий характер, але перед тим кілька років він міг показувати «Шарого» як частину своїх досягнень і «справедливо» брати за це гроші. Фікцію не можна було тягнути далі. Коли опіку над текою взяв інший есбек, «Шарий» закінчив своє фіктивне життя. Капітан Едвард Кавецький 22 листопада 1988 р. ствердив, що «Шарий» був лише «[…] сиґнальним джерелом. Інформації, які він давав, не мали оперативного значення. Не входив у співпрацю з нашою службою. […] Він непридатний як джерело інформації для підрозділу V СБ».

Як комуніст з ендеком…

У суспільстві, де немає поділу на членів кращих і гірших націй, підпис Кавецького повинен справу закрити, тимчасом травень 2017 р. показав, що кільком журналістам далеко до зрозуміння того, що інформація на порталі ІHП про чиюсь особову справу не означає фактичну співпрацю, а є лише інформацією про наявність самої теки. І якщо хтось не хоче нищити людину «жовтими» публікаціями, то має обов’язок спочатку прочитати й вивчити її особову справу, а потім публікувати правдивий матеріал. Моніка Камінська з «Super Nowości» до таких не належить. Її публікація появилася 9 травня. Камінська була настільки непрофесійна, а редактор газети безвідповідальний, що, не перевіривши нічого, написали неправду самовпевнено та аґресивно. Свою брехню вони подали під заголовком «Відомий бізнесмен – це ТС „Шарий”» й додали, що «Запис в реєстрі ІНП не залишає сумнівів». А насправді це формули звинувачення, бо журналістка і редакція газети надрукували матеріал без сліду контакту з текою. Натомість вони звернулися за коментарем до Анджея Запаловського. І саме тому, починаючи від 9 травня, ми можемо бути певні, що газета «Super Nowości» у сфері українській тільки імітує справжню інформацію (на зразок російської „Russia Today” чи „Sputnik”). Запаловський підтвердив те, чого сам не знав, додав ще й «пояснення»: Бачик співпрацював тому, що він українець. Цим Запаловський показав якість і власної праці, і праці Чижовського, бо есбек так «знав» Бачика, що в рубриці „національність” написав: «поляк». Отож зрозуміло, що він не планував використати свого «Шарого» до праці проти українців, а лише приписав йому доноси на цемент і техніку на будові масиву «Рицерський» у Перемишлі. ■

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii