Анатомія Європи. Україна, Росія, Білорусь

Павло Лозаа ■ КУЛЬТУРА ■ №26, 2014-06-29

Роботи групи Giazmo», серед яких є лампи, виконані дизайнерами з Криму
Роботи групи Giazmo», серед яких є лампи, виконані дизайнерами з Криму

Проект «Анатомія Європи» є завершенням триптиху виставок мистецтва зі Східної Європи на прикладі дизайну України, Росії та Білорусі. Цю виставку можна відвідувати до 13 липня ц.р. у ґалереї «Kривий комин» (Вроцлав). Про ідею створення виставки українських мистців, їх сьогоднішні проблеми розповідає Ксеня Каневська, куратор проекту.

Павло Лоза: Проект «Анатомія Європи» був презентований у Познані, а тепер його показуєш у Вроцлаві. Ти в ньому, здається, умістила три свої дотеперішні виставки?

Ксеня Kаневська: Дійсно, цією виставкою я показую три роки праці, завдяки якій у Польщі з’явився дизайн трьох її сусідів. Починаючи з 2011 р., я щороку організувала одну виставку: 2011 р. показувала український дизайн, 2012 р. – російський, а рік тому – білоруський.
Мене, як історика мистецтв, дивувало зажди те, що східному мистецтву сучасна світова критика й наука присвячує так мало уваги. Чому Західна Європа випихає з обігу творців, від яких, не боюся це ствердити, залежить формування майбутнього наступних поколінь? Мій досвід підказує, що артисти з України, Білорусі і Росії будуть вирішувати в майбутньому кшталт нашого світу в мистецтві, літературі та фільмографії.

«Still Life Stories – Jack Rabbit» – робота українки Марії Волохової
«Still Life Stories – Jack Rabbit» – робота українки Марії Волохової

Для мене вирішальним мав бути 2014 рік. «Анатомія Європи» мала, з одного боку, показати, що нам вдалося досягнути за ці роки, а з другого, відкрити нові тенденції і явища в мистецтві.

Я хотіла показати свій триптих тоді, коли Європа буде відзначати десятиріччя «Молодої Європи» у ЄС. Я сліпо вірила, що з 1 травня 2004 р., коли ми увійшли до Європи, відкриється й нова дорога для артистів зі сходу. Всі ми чекали підписання українською владою Угоди про асоціацію України з ЄС, бо бачили в цьому важливий крок для зміни ментальної карти світу і повного включення артистів зі Сходу до дискурсу сучасної Європи. З огляду на те, що сталося, мій проект протягом одного дня різко помінявся. Тепер він має зовсім інший характер.

Ця зміна відноситься якось до персонального складу артистів, які мали взяти участь у проекті?

«Лука» – робота білоруски Олі Ґорохової
«Лука» – робота білоруски Олі Ґорохової

Так, не приїхали артисти з Криму, що вважаю найбільшою втратою для проекту. Ця поразка показує наше безсилля і трагедію сьогоднішніх часів. Митці, яких я показую, походять з усіх куточків України. Наша виставка мала бути площиною для досвіду, ґіґантською платформою, по якій малими кроками ми наближалися до Заходу. І раптом все провалилося. Виявилося, що ми безсильні супроти імперіальної аґресії, яка хоче знівечити нашу багатолітню працю і знищити людську тотожність. Кілька проектантів, які жили в Криму, після його «ампутації Росією» виїхали до Києва та Львова. Вони не хотіли погодитися на працю під прапором Російської Федерації, тому змушені були закрити свої фірми, студії, ґалереї. Тепер, виявляється, невідомо, що з ними зробити. Вони мають українські паспорти, проте невідомо хто повинен відкрити їм візи? Яке консульство? У Севастополі? Тож вони вже туди не в’їдуть!

Польські консульства є не лише там…

Роботи росіянки Тані Кліменко
Роботи росіянки Тані Кліменко

Але в інших містах їм відмовили, тому вони не змогли приїхати до Польщі. Для мене робота кожного художника, яку я показую, є дуже важливою, але вона не існує без автора. Відсутність на виставці кримчан – це поразка.
Під час презентації виставки я, описуючи теперішню ситуацію, навела приклад мого прадіда, художника Володимира Криxацького, який народився в Україні, а творив, головно, у Криму. Хоч мій прадід жив у Радянському Союзі, але вважав себе українським художником, і для мене він буде таким завжди. Та ким він є для світу сьогодні, коли його праці висять у музеї в Севастополі? Невже митцем Російської Федерації?

У такому разі, що нині робити українським артистам з Криму? Чи все починати з «нуля», чи перестати творити?

«Still Life Stories – Combination» – робота Марії Волохової

Хлопці, українці з Криму, будуть творити далі. Тепер працюють над новим проектом «Маніфест». Як футуристи чи імпресіоністи колись творили свій «Маніфест», так і вони зараз мають свій. Декларують свою приналежність до української землі, до Батьківщини, для якої будуть працювати, щоб світ дізнався про відважну Україну. Знаю, що це звучить трохи пафосно, але про це нам і йдеться. Не дамо себе залякати! Показуємо, що ми вміємо працювати разом. Я вірю, що прийде час, коли до Польщі приїдуть усі.

Фото з архіву Ксені Каневської

Виставку можна подивитися в ґалереї «Krzywy Komin» (Wrocław, ul. Dubois 33-35 a). Повна програма зустрічей з художниками та їхні доповіді – на сайті krzywykomin.plQA

Поділитися:

Категорії : Культура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*