Акція «Вісла». Пам’ятаємо…

Анна ВінницькаГРОМАДА№44, 2017-10-29

– Коли нас виселяли з Жерниці-Вижньої, мені було 13 років. Пам’ятаю, що в неділю військо зігнало всіх до стодоли, де нас побили, а вже в понеділок виселили. До нашої хати прийшли військові й казали сипати в мішки збіжжя і забрали нам коня. Батько запитав, як нам їхати, коли забрано коня? Військовий відповів, що кінь для тих, хто має діти, однак виявилося, що кінь був для війська. Батько сказав, що він воював разом з Пілсудським проти росіян, що був поранений і в неволі. Тоді офіцер так побив батька, що аж переломив йому два ребра, а потім повалив на землю. Я хотіла заставитися за батька, а тоді мене теж офіцер ударив ґвинтівкою. На щастя, військовий не поранив мене, однак розірвав мені суконку. І в цій подертій суконці приїхала я на західні землі… Нам дозволили взяти всього одну корову, козу та вівцю. Решту корів, телята, свині і кури забрало військо. Але найбільше мені шкода собаки, який був прив’язаний, – з плачем розказує Ольга Карпа, нинішня мешканка Кошаліна. Сьогодні їй 83 роки, і вона не уявляє собі, щоб не бути присутньою на врочистостях, присвячених 70-річчю Акції «Вісла».
У Кошаліні, Тшеб’ятові і Валчі про трагічні події нагадав концерт з участю знаменитого струнного ансамблю «Quattro Corde» Івано-Франківської філармонії, який просто захопив публіку (Івано-Франківськ – це партнерське місто Кошаліна). Місцевий гурток і відділ ОУП організував концерт у найбільш престижному концертному залі – Кошалінській філармонії, тому шкода, що багато місць залишилося порожніми. Зворушення від концерту не приховувала с. Анатолія Магура.
– Я просто вражена. Ансамбль виконує твори з таким достоїнством, що біль Акції «Вісла» немов відчутний… Члени ансамблю справді солідаризуються з трагедією українців у Польщі, – говорить с. Анатолія.

Концертом захоплена також Юстина Москалик:
– Це просто неймовірно, що всього шість музикантів так гармонійно заповнили філармонію звуками. А солістка Ольга Яловенко просто зачаровує своїм сопрано.
У кошалінських урочистостях, присвячених сумній річниці Акції «Вісла», так само взяли участь мешканці навколишніх міст. Дарій Цилюпа, голова гуртка ОУП у Слупську приїхав на концерт з дружиною.
– Це просто наш обов’язок пам’ятати трагедію наших предків, тому ми не уявляємо собі, як можна не бути на відзначеннях роковин Акції «Вісла». Для пам’яті жодна відстань не є перешкодою, тому ми тут. А всього кілька днів тому повернулися ми з рідних сторін, де відвідали села батьків. За кожним разом це для нас велике переживання, – каже Д. Цилюпа.
Не підвели також українці з Білого Бору.
– Моє коріння починається в Купятичах і Станіславчику неподалік Перемишля, натомість чоловікове – у Дикові-Старому та Цівкові на Любачівщині. Для нас це дуже важлива подія. Наших батьків, дідусів і бабусь уже нема, однак кожного дня ми згадуємо їх. Дуже любимо їздити в рідні сторони. Я знаю, де похований мій прадід, де стояли муровані хати моїх дідусів і бабусь. На жаль, усе треба було залишити. Попри те, що я вже народилася тут, трагічну дорогу батьків на західні землі я немов пережила разом з ними… Усе знаю з їхньої розповіді, однак у пам’яті воно постає, немов пережите, – розповідає Вероніка Кориницька з Білого Бору.
– Тоталітарний режим, що хотів, те й робив з лНаше завдання – юдиною. Задумали переселити одних в одну сторону, других в другу, а третіх у третю – так і зробили. Але ми повинні завжди про це пам’ятати і не забувати минуле тому, що пам’ять насправді рятує від смерті окрему людину і весь народ. зробити все, щоб у майбутньому в жодній голові навіть не могла зародитися думка, щоб одним розчерком пера переселити весь народ чи навіть одну людину без їх згоди в інше місце. Зараз ми є переможцями, тому що українців тут мало не бути, а ми є : від акції «Вісла» розширено ареал проживання українців і ми тут зуміли налагодити добрі стосунки як з поляками, німцями, так і з іншими народами, які живуть на нашій землі, чи на своїй. Насправді земля Божа, – наголосив Василь Тимків, директор Івано-Франківської обласної філармонії.
Акція «Вісла». Пам’ятаємо… ■