Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №21 2016-05-22
Цьогорічний ювілейний дитячий фестиваль української культури в Ельблонзі був рекордним під оглядом кількості учасників. У заході взяло участь більше як 500 дітей.
– Стільки виконавців у нас ще не було. Це абсолютний рекорд, – радіє Мирослав Притула, заступник голови Ельблонзького відділу ОУП.
У ювілейному, уже 50-му фестивалі, який проходив 14–15 травня в театрі ім. Александра Севрука в Ельблонзі, брало участь аж 528 дітей із сорока осередків.
Цьогорічні учасники приїхали не лише з пунктів навчання, що функціонують на півночі Польщі, але теж із Гладишева на Лемківщині та Комплексу шкіл ім. М. Шашкевича в Перемишлі.
Понад 500 виконавців – це, можна сказати, натовп, порівнюючи цю цифру з кількістю 30 осіб, що взяли участь у першому конкурсі дитячого художнього конкурсу, організованого 1966 року.
Історія дитячого фестивалю в Ельблонзі почалася п’ятдесят років тому в невеликому залі клубу «Космос». Головним ініціатором заходу був тепер уже покійний голова Воєвідського правління УСКТ у Ґданську Павло Кремінський, а допомогли йому Марія Гутовська та Андрій Наконечний, які організували перший фестиваль.
– Я організовувала фестивалі тоді, коли вони вже не мусили відбуватися в якихось маленьких залах, клубах чи на рекреаційних ділянках. Про такі умови, які ми маємо сьогодні, перші організатори свята могли тільки мріяти. Перших 25 років була важка праця людей, які присвячувалися йому повністю, – наголошувала Ірина Будзинська, організаторка фестивалів у 1985–2010 роках.
Голова ОУП Петро Тима при нагоді відзначення колишніх організаторів, керівників і вчителів української мови, які роками підготовляли саме свято і дітей до нього, подякував українцям і полякам за підтримку Джамали в конкурсі «Євробачення», яка 14 травня перемогла в цьому пісенному фестивалі.
Для багатьох людей, що сьогодні займаються суспільною працею в Ельблонзі, перші організатори дитячих фестивалів були тими людьми, які притягнули їх до середовища.
– Я не був учасником цих фестивалів. Хоч виростав в українській сім’ї, проте перших вісімнадцять років життя функціонував, не усвідомлюючи свого українського походження, – зізнається Мирослав Притула.
Діяч пояснює, що завдяки Андрієві Наконечному, який звертав особливу увагу на молодь і гуртував її в Ельблонзі, а потім під впливом Ірини Будзинської та Степана Дембицького він включився активно у громадську працю.
– Ці люди завжди були для нас авторитетами та відносились до нас, як до партнерів, – зазначає М. Притула, заступник голови Ельблонзького відділу ОУП, який тепер є одним з організаторів свята.
Схожу історію розповідає Андрій Шмигельський, керівник місцевого кабаре «Горпинка».
– Тому що батьки не брали активної участі в українському житті, я не мав змоги виступати в Ельблонзі. Щойно потім схопив цей імпульс. Однак було запізно, щоб виступати на дитячому огляді, – розказує керівник «Горпинки».
Колектив тепер щороку бере участь в ельблонзькому фестивалі та інших заходах у Польщі.
– Дітям треба допомагати проявляти себе. Якщо дитина любить виступати, такі фестивалі дитячої творчості є чудовою нагодою для її активізації.
Ті люди, які колись дітьми виступали в Ельблонзі, тепер допомагають в його організуванні.
Оксана Кравчишин з Пасленка не мала ще навіть п’яти років, як уперше вийшла на сцену.
– Першого виступу не пам’ятаю. Але до Ельблонґа я їздила аж до завершення початкової школи. Бачу по собі, що саме завдяки таким заходам я вросла в українське середовище, – зізнається О. Кравчишин, редактор виданого з нагоди 50-ліття фестивалю альманаху «Ключі до рідного». Видання вміщає статті і фотоматеріали про всі дитячі ельблонзькі фестивалі.
О. Кравчишин зауважує, що цього року на фестивалі було багато молодих людей віком 20–30 років.
– Багато тут студентів або осіб, які вже працюють і мають сім’ї. Більшість з них – це колишні учасники свята. Вони тут співали кільканадцять років тому і далі приїжджають на свято, а навіть включаються в його організування. Особливо це помітно серед місцевої молоді. Наприклад, Михайло Притула, учасник десяти фестивалів, а цього року один із конферансьє.
– Я тут від малого і моя участь у заході пов’язана з родинними традиціями, але те, що я включаюся зараз у справи, пов’язані з фестивалем, є проявом якоїсь послідовності. Спершу був я його учасником, потім вирішив допомагати в його організуванні, – розказує Михайло.
Як зазначає цьогорічний випускник ліцею, фестиваль став таким елементом, який може позитивно впливати на імідж українців.
– Багато моїх польських ровесників часто питало мене про Україну. Зацікавлення зросло під час Євромайдану і коли почалася війна на сході України. Я подумав, що це особливий час, щоб пропаґувати Україну й українців. Почав заохочувати молодь з моєї школи, щоб прийшла подивитися на наш фестиваль та інші заходи, організовані українською меншиною в реґіоні. Це є добра форма, щоб долати стереотипи, про які певно почуємо після презентації фільму «Волинь», – говорить конферансьє.
Фестиваль навчив його не боятися показувати свою національну приналежність назовні. Сьогодні це дає змогу набирати досвіду громадської праці.
– У мене вже є завдання. Думаю, що при нагоді заходу наша команда творить одне ціле. Це підносить рівень фестивалю, нашу професійність та організаційні можливості, – підсумовує колишній учасник дитячого фестивалю української культури.
* * *
Серед гостей на ґала-концерті фестивалю були, зокрема, вармінсько-мазурський віце-воєвода Славомір Садовський, віце-маршалок Вармінсько-Мазурського воєвідства Мирон Сич, ельблонзький староста Мацей Романовський, директор театру ім. Александра Севрука в Ельблонзі Мірослав Седлер, голова ОУП Петро Тима, голова Мазурського відділу ОУП Катерина Поливчак, директор Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Ґурові-Ілавецькому Марія-Ольга Сич, член ГУ ОУП Стефанія Лайкош, а також Ірина Будзинська, колишня голова Ельблонзького відділу ОУП, та почесний голова цього ж відділу Андрій Наконечний. ■
