Ігор Щерба ■ ПОДІЇ ■ №48, 2016-11-27
Участь у ювілейних заходах нагадує мені трохи з’їзди однокласників. Збираючись брати в ньому участь, не маємо до кінця переконання, що люди, яких там зустрінемо, будуть тими самими, яких пам’ятаємо зі свого життя близько пів століття тому.
40-й ЯрмаRockФестиваль не міг обійтися без ретроспективи, погляду на минулі десятиліття, спогади учасників та організаторів заходу, починаючи від Уескатіади. Що цікаво, нині до проведення «ярмарку» включається вже друге покоління активістів (було колись таке слово, ще за часів УСКТ).
Вела панель Анна Кертичак, а в дискусію входили люди може не похилого віку, однак з позначеними сивиною скронями.
Але день раніше в основному до голосу допущено молодь. На сцену вийшли колективи «молодої хвилі», а всім верховодив, згідно з сучасною модою, DJ.Danny V (старшому поколінню слід нагадати про те, що ці дві літери DJ означають диск-джокея, який «запускає музику»).
З дискусії, яку вела А. Кертичак, виринає картина «ярмарку», що мовби кольоровий віз котиться з гористої кручі в чотири десятиліття. «Ярмарок» – це від початку дзеркало української громади в Польщі. Коли була мода на кабаре, виходили на сцену кабаре, коли популярні були такі, а не інші жанри в музиці, на сцені вони теж були.
Однак помилявся б той, хто вважає, шо цей віз «ярмарковий» не має керманича. Отож тут головну роль відігріває Поморський відділ ОУП та Союз української незалежної молоді. Вони разом не дозволять на те, щоби віз схибив з дороги.
Який сьогодні образ громади виринає з «ярмаркової» сцени?
«Ярмарок» – це нині вже професійний захід, який підготовляють професійні організатори. На сцені також є професійні артисти. Тут у першу чергу театр «Навпаки», який показав привітальне дійство, назване по-сучасному – шоу.
Для редакції приємно було слухати «ярмаркових» ветеранів, які згадували, коли на сторінках «Нашого слова» виглядали оголошення про черговий «ярмарок». Організатори уникнули в підготовці до головного концерту піти «навпростець» і заповнити програму колективами з України. Крім етнічної музики, навіть музики світу, співаної поезії, свої 5 хвилин мали любителі джазу, або металевої музики.
Взагалі концерт, присвячений «ярмарковим» леґендам, можна вважати шедевром. Виступали солісти трохи, може, нині забутих через припинення праці колективів, як ґданські «Білі круки», або щецинські «Чумаки».
Виступи їхніх колишніх солістів Олі Саладяк та Романа Радзівоновича є доказом того, що раз набуті музичні знання можна з добрим результатом відновити на сцені в будь-яку мить.
Як колись говорив уескатівський поет, «є ще в нас порох у порохівницях». А це означає, що ґданські організатори ще не сказали останнього слова про «ярмарки».
Загальний висновок із 40-го «ярмарку» такий, що він виріс на головний культурний захід української меншини в Польщі. Ґданщани сьогодні та в минулих роках доказали, що в ситуації, коли натуральною смертю помер Фестиваль української культури, на його місце прийшов ЯрмаRockФЕСТ.
Не треба боятися слова фестиваль, тому що природним способом «ярмарок» підмінив ФУК, організований у сусідній Лісовій опері. Осучаснений «ярмарок» не має, може, таких масштабів, до участі не запрошують представників уряду Польщі та України, не треба стоячи виконувати забороненого державного гімну.
Сьогодні на музичному ринку домінує рок-музика, тому в назві нинішнього заходу він також має бути.
Отож остання думка після завершення ювілейного, вже 40-го «ярмарку»: помер Фестиваль української культури – хай живе ЯрмаRockФест. ■
Фото Андрія Степана
