Богдан ГукГРОМАДА№10, 2018-03-11

Цьогорічна панахида в Павлокомі на могилах жертв масового вбивства, яке 3 березня 1945 р. здійснив відділ колишньої Армії крайової під командуванням поручника Юзефа Бісса «Вацлава», зібрала близько 900 людей з України та Перемишля. Це дуже багато, зваживши на те, що в останні роки перемишляни їхали тільки приватними машинами. Свій вплив на масовість павлокомського заходу мав політико-історичний «діалог», що його ведуть українська та польська влада після того, як парламент Польщі оновив закон про Інститут національної пам’яті. Імовірно, що прямим поштовхом для міністра закордонних справ України взяти участь у панахиді була присутність польських державних високопосадовців 25 лютого 2018 р. на відзначенні річниці вбивства поляків у Гуті-Пеняцькій біля Бродів, здійсненого 28 лютого 1944 р. поліційним полком СС за співучасті УПА.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін підтримав українську пам’ять у Республіці Польщі. Фото Катерини Комар-Мацинської
Міністр закордонних справ України Павло Клімкін підтримав українську пам’ять у Республіці Польщі. Фото Катерини Комар-Мацинської

Перед панахидою Марія Туцька з перемиського ОУП сказала, що «Павлокома – місце особливе, але не єдине, де спочивають українські жертви, бо вони є в Надсянні, на Лемківщині, Холмщині, Підляшші, у низці місць, де нема могили та хреста. Ці жертви сьогодні просять нас про молитву за тих, що загинули тільки тому, що були українцями». Згодом священство Греко-католицької церкви з митрополитом Євгеном Поповичем на чолі відслужило панахиду за упокій душ невинно вбитих павлокомчан.
Після покладення вінків і запалення лампадок узяв слово міністр закордонних справ України. «Стоїмо тут разом, згадуємо, пам’ятаємо. Ми ніколи не були такі сильні, як тепер. Нам допомагають бути сильними ті, що полягли, також тут, у Павлокомі, задля нашої свободи. Ми пишаємося нашою історією, нашими героями. Ми бачимо нашу спільну історію з нашими польськими друзями. Дивимося відкритими очима, нічого не забуваємо, але йдемо вперед», – казав П. Клімкін. Він згадав Михайла Кварцяного, поляка, який був на Майдані, загинув потім у Станиці Луганській на сході України. Міністр назвав його новітнім символом українсько-польської дружби. Навів слова його матері-львів’янки, з якою вчора мав розмову: «Будьте мудрі, тримайтеся разом і воюйте до кінця». «Якщо нині не переможемо», – казав Клімкін – «зрадимо їх усіх і себе. Кожен з тих 366, що загинули тут, були і є частинкою України. Ми будемо пам’ятати кожну цю душу, ми не зрадимо і підемо до кінця».

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін, голова підкарпатської державної адміністрації Ева Ленярт під час покладення квітів до могили українців – жертв колишніх воїнів АК у Павлокомі. Фото Богдана Гука
Міністр закордонних справ України Павло Клімкін, голова підкарпатської державної адміністрації Ева Ленярт під час покладення квітів до могили українців – жертв колишніх воїнів АК у Павлокомі. Фото Богдана Гука

Голова підкарпатської держадміністрації Польщі Ева Ленярт сказала, що присутні зійшлися тут «віддати поклін польським та українським жертвам конфлікту між цими націями в 1939–1947 рр.». Пролита в боротьбі кров обох націй – це обов’язок говорити правду про важке минуле. Слід пам’ятати й молитися за жертви обох сторін, відважно, шляхом діалогу виробити в правді єдину оцінку історії. Неможливо будувати майбутність, не вирішивши важких питань минулого. Порозуміння між поляками та українцями, на погляд Е. Ленярт, потрібне та можливе.
Голова Львівської обласної державної адміністрації (ОДА) Олег Синютка сказав, що мета зустрічі в Павлокомі – довести всьому світові, що українці добре пам’ятають власну історію. «Нас будуть поважати, як ми будемо єдині й сильні», – констатував він. Олег Синютка подякував президентові та урядові України, бо вони виразно сказали: ніхто й ніколи не буде нам говорити, яких і коли ми маємо шанувати героїв. Ми знаємо наших героїв та поважаємо їх.
«Українцям і полякам непросто читати сторінки ХХ сторіччя, але їм треба знайти силу робити це спільно та разом іти вперед. Ми мусимо втримати баланс у наших відносинах та в ХХІ столітті зробити те, чого нашим народам не вдавалося здійснити протягом чотирьох минулих століть. Нині Україна пролитою кров’ю вирішує свою найбільшу історичну суперечку – з північним сусідом. Захищає себе, але й інші народи. Ми не просимо багато: поваги, залишити наших героїв у спокої, підтримки Церков і людської постави. І тоді наше майбутнє буде добре», – сказав голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин.
Згодом виступив голова Тернопільської ОДА Степан Барна, батько якого був родом з переселенців з близької до Павлокоми Завадки-Риманівської на Лемківщині. Він відзначив, що в павлокомських могилах спочивають люди, які хотіли будувати тут свою українську хату, сім’ю, але в них це забрали разом з життям радянська та польська комуністичні системи. Сьогодні ж, на погляд Степана Барни, українці та поляки – це друзі. Він подякував полякам за підтримку України на Майдані, лікарям за лікування українських солдатів.

Учасники панахиди прямують на павлокомський цвинтар. Фото Богдана Гука
Учасники панахиди прямують на павлокомський цвинтар. Фото Богдана Гука

Митрополит Євген Попович сказав, що Церква молиться за добре майбутнє України та Польщі. «Політика минає, а людина залишається в центрі, божа українська та польська людина», – з висоти універсального християнства підсумував владика нинішні негаразди, викликані бажанням політиків загравати з людьми за допомогою алюзій до минулого.
На цвинтарі в Павлокомі 3 березня «Вічная пам’ять» та «Ще не вмерла Україна» зібралися співати насамперед члени товариств «Надсяння», «Лемківщина», «Любачівщина» зі Львова та областей, члени «Пласту». Вони разом з перемишлянами й сяніччанами поїхали згодом помолитися до Явірника-Руського, де народився о. Михайло Вербицький – автор мелодії до Державного гімну України (4 березня ці ж делеґації відвідали місце його спочинку у Млинах Ярославського повіту). ■

Поділитися:

Схожі статті