Мурал – сентиментальна подорож у минуле

Павло ЛозаГРОМАДА№44, 2017-10-29

Протягом літа й осені у двадцяти селах Підкарпатського воєводства на старих знищених дерев’яних будинках з’явилися художні розписи. Інспірацією для них стали архівні фотографії колишніх мешканців сіл. У деяких місцевостях героями розписів були українські сім’ї, котрі до 1947 р. жили в цих місцевостях. Автором згаданих муралів є сянічанин Аркадіуш Андрейков.

Мурал у Команчі. Фото з архіву Аркадіуша Андрейкова

Мурали, на яких зображено українські родини, постали у рамках проекту «Тихий меморіал». Своїми працями художник хоче заохотити місцевих людей пізнавати історію сіл, у яких вони живуть.
Художник намалював свої роботи на старих стодолах, повітках, дверях.
– Спочатку я малював мурали на різних об’єктах, але виявилося, що найкраще для моїх праць підходить дерево, – говорить автор муралів Аркадіуш Андрейков.
Роботу він почав у травні цього року. Планував зробити сім великоформатних муралів розміром 4–8 метрів. На сьогодні в Підкарпатському воєводстві постало двадцять його праць. Свій останній мурал художник намалював у Команчі в жовтні. Серед фотографій, які він використав, є світлина Андрія Філя з Ольштина, предки якого по батьковій лінії походять з Горайця.
– На муралі зображені мої прадіди на прізвище Лашин. Я знав, що є такий проект і що в Горайці буде використана фотографія моїх рідних. Вони перед виселенням жили в селі, – розповідає А. Філь.
Цей мурал художник зробив у липні. Намальований він на старій стодолі, яка є частиною «агротуристичного» господарства «Хутір Гораєць».
– На муралі не видно всіх тих, що були на старій фотографії, і все ж, мені дуже приємно, що такий проект появився. Мої прадіди навіть не мріяли, що потраплять на розпис у своє рідне cело, – каже їхній нащадок.
Пригадаймо, що сама історія Горайця і доля його мешканців була трагічною. Підрозділи внутрішніх військ Польщі (пол. – Korpus Bezpieczeństwa Wewnętrznego) 6 квітня 1945 р. провели пацифікацію місцевості, під час якої вбито близько 170 людей. Тоді частина села була знищена.


Аркадіуш Андрейков під час праці в Горайці. На розписі зображена українська сім’я Лашинів. На муралі немає зображення Єви Лашин (Філь), завдяки якій у селі стоїть пам’ятник жертвам пацифікації Ґорайця

– Інколи люди надсилають мені кілька фотографій, а я вибираю на них фраґмент, який мені найбільше підходить, – пояснює митець. – Коли підбираю світлини і починаю свою роботу, людям часто пригадуються сімейні історії. Інколи завдяки проекту власники світлин починають самі шукати інформації про своїх близьких, телефонують сусідам або в теперішніх мешканців села питають про минуле родини.
Крім Горайця та Команчі, мурали з’явилися також у Щавному і Новому Cелі. Пригадаймо, що історія цих місцевостей пов’язана з долею багатьох українських сімей. Саме їхні колишні жителі ставали героями муралів Аркадіуша Андрейкова з Сянока.
– Інколи люди питають, звідки в мене таке прізвище. Не знаю, я – поляк і походжу з Сянока. Проте знаю, що родинна історія якимось чином пов’язана зі Львовом. Може, моє сімейне коріння сягає більш на схід, ніж я думаю, – пояснює художник.
А. Андрейков – це випускник Академії мистецтв у Ряшеві. Спеціалізується у фресках і настінному живописі в інтер’єрі. Малює теж картини на замовлення для окремих клієнтів та інституцій. На його думку, проект «Тихий меморіал», фінансований Міністерством культури і національної спадщини Польщі, утворений для того, щоб у вигляді муралів увіковічити історію окремих людей та сімей, показати справжнє життя минулих поколінь. Він теж має на меті популяризувати реґіон. Тому кінцевим результатом проекту буде надрукована в кількості 300 примірників публікація. У ній будуть поміщені всі фотографії муралів, які постали на Підкарпатті, а так само фотографічна документація й опис процесу їх творення. Художник хоче розіслати ці видання в різні ґалереї і туристичні пункти, до яких потрапили його праці. Повинна також з’явитися документальна стрічка, яка показуватиме процес творення муралів і буде розповідати про ті місця, де вони знаходяться.
– Може, навесні наступного року постануть ще якісь мурали, – роздумує А. Андрейков. – Багато хто зв’язувався зі мною у справі проекту через Інтернет. Багато людей хоче, щоб зразком для моїх розписів стали їхні старі родинні фотографії. ■

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*