Анна Вільчинська ■ КУЛЬТУРА ■ №49, 2016-12-04
У столичному кінотеатрі «Електронік» відбулася виняткова (як на таке місце) урочистість. Відомий фольковий ансамбль «Верховина» святкував свій круглий ювілей. Прийшли колишні учасники ансамблю, їх родини і багато фанатів.
«Верховина» захоплює піснями східних Карпат і прекрасно співзвучними голосами. Усе почалося з зацікавлення Низьким Бескидом, загалом Бескидами і культурою лемків, поїздками Cтудентського кола бескидських екскурсоводів і співання біля вогнища. Поступово з групи друзів утворився ансамбль: прибувало інструментів, у Варшаві відбувались реґулярні репетиції під керуванням Тадеуша Конадора, навіть появилися перші записи (2 касети у 1993 – 1995 роках). Спочатку в репертуарі «Верховини» були тільки українські, серед них лемківські і гуцульські пісні, почуті від жителів гір південно-східної Польщі і західної України. З часом прийшло теж визнання, запрошення на концерти і фестивалі: «З сільського подвір’я» в Черемсі, «Спільнота в культурі» у варшавському «Арсусі», «Лемківську ватру» в Ждині, Фестиваль української культури в Перемишлі, де ансамбль став лауреатом. Виступали й у Варшаві в Малому театрі, Державному етнографічному музеї, Концертній студії Польського радіо, клубі «Рів’єра» в рамках культової сцени «Коріння». Ансамбль їздив так само на двотижневі ґастролі в Україну.
А 2000 р. настала зміна. Тоді «Верховина» почала співати лише a капела. Їх прекрасний багатоголосий спів знайдемо на виданому п’ять років пізніше подвійному альбомі «Пісні святі і грішні». Водночас ансамбль зацікавився піснями пограниччя і поліськими.
Сьогодні «Верховина» рідко концертує, але їх завжди можна почути взимку в головній аудиторії Варшавської політехніки, де в дуже настроєвій атмосфері (тільки при полум’ї свічок) звучать українські (серед них лемківські) і білоруські коляди. На цей концерт приходить дуже багато людей. Ансамбль видав 2015 р. альбом «Чоловічі голоси. Козацькі пісні», у якому свій вокальний талант презентують лише чоловіки.
«Ми самі здивовані, як швидко все це проминуло: малі й великі концерти, записування альбомів, адже перша „засновницька” зустріч відбулася не далі, як вчора», – написали учасники ансамблю наприкінці вересня на своїй сторінці у Фейсбуці. Потім ансамбль запросив своїх любителів на 25-ліття, обіцяючи ювілейну несподіванку, а саме – присутність небуденних гостей, які мали зробити так, що «Верховина» не лише заспіває, але й заграє свої найбільші хіти.
Я з нетерпеливістю чекала на цю подію, оскільки вже побувала на попередніх ювілеях (5-ліття існування ансамблю, яке вони відзначали під час Фестивалю карпатської культури 1996 р., а також 15-ліття – в концертній студії ПР 2007 р.).
Моє перше враження з кінотеатру «Електронік» – це дуже багато людей, велика черга до каси, а в залі багато знайомих облич зі світу музичного фольку. «Верховина» поділила свій виступ на дві частини – суто вокальну і в супроводі інструментів. Почала солідною дозою енергії у пісні «Тому коса добре косить». І відразу стало зрозуміло, що після 25 років співання надалі є великою пасією учасників ансамблю. Можна навіть сказати, що воно дає їм незвичайну енергію. Хоч у залі зробилося страшенно душно, ансамбль виконав 25 пісень, а потім ще дві на «біс». У складі оркестру «Верховини» були теперішні та колишні учасники, а так само запрошені гості. Контрабас, цимбали, мандоліни, сопілки, тамбурин та акордеон Роберта Ліпки («Swoją Drogą», «Czessband») i скрипка Сильвії Свьонтковської («Kapela ze Wsi Warszawa») нагадали колишнє звучання гурту. На фоні сцени були показувані фотографії гірських рейдів у Низький Бескид і Бескиди, а також перших виступів.
У програмі ювілейного концерту знайшли своє місце українські (серед них лемківські), білоруські і російські обрядові та ліричні пісні.
З часом концерт набув характеру спогадів, особливо коли появилися найстарші пісні, в основному лемківські. При пісні «Поведу коника» ми дізналися про те, як «Верховина» грала на сільській забаві у Бортному, і яке було незабутнє враження, коли бабусі на «Лемківських ватрах» плакали під час виконання «Весільної пісні», яка пригадала їм молодість. Усі теж добре веселилися, слухаючи пісню «Парубок із Капушан». Хоч цей твір появився ще на першій касеті 1993 р., багато хто з присутніх підспівував текст із залу. Вели концерт двоє учасників ансамблю, а глядачі активно реаґували на всі коментарі. При одній з таких розмов вийшло, що найчастіше ансамбль записував пісню сибірських козаків «Зорюшку». Ведучі концерту часто жартували на тему 25-річчя, говорили, що наступним кроком «Верховини» повинен бути запис вінілової платівки, а глядачі додали, що ще наступний крок – це «запис платівок на касети». Сміху не було кінця.
У другій частині концерту глядачів чекала чергова несподіванка – виступ «Малої Верховини». Хор дітей учасників ансамблю заспівав пісню «Казала мені мати», а ті, старші віком, акомпанували на флейті, цимбалах і скрипці. Юні виконавці стали центром зацікавлення фотографів, що декому навіть припало до вподоби, але в частини з них усе-таки викликало несміливість. Батьки заохочували своїх діток. Щоправда, варто згадати, що дебют «Малої Верховини» мав місце під час попереднього ювілею. Так чи інакше, виступ малечі урізноманітнив концерт і приніс глядачам багато радості.
Загадка співу глядачів із залу частково була розгадана, коли під кінець концерту виявилося, що там сидять колишні учасники ансамблю і його засновники. Усіх їх запрошено на сцену, де вони мали можливість сказати кілька слів. Потім разом з теперішніми учасниками гурту виконали лемківську пісню «Лісом, лісом». На задньому плані пролітали архівні фотографії з давніх концертів, тому не в одного глядача наповнились очі сльозами, коли хтось побачив себе з-перед 25 років… Представлено також нинішній склад ансамблю, при чому не обійшлося й без веселих розповідей про кожного з них, особливо при представленні стажу, адже про вік жінок не питають…
Але все, що добре, швидко закінчується. Після виконаних 25-ти пісень глядачі стоячи нагородили ансамбль оваціями й абсолютно не хотіли відпустити його зі сцени. Прозвучали ще дві енергійні пісні на «біс», після чого «Верховина» закінчила свій виступ, щоб продовжити святкування вже у більш камерному товаристві. Усі захоплювалися формою артистів, бо концерт тривав понад дві години, а в залі буквально «палало» від емоцій.
День ювілею виявився одночасно днем прем’єри нової платівки ансамблю, названої просто «25». На ній звучать a капела українські (в тому лемківські), білоруські і російські обрядові та ліричні пісні.
Після виступу музичний керівник ансамблю Ева Врубель-Каспрович підкреслила, що концерт був спогадом давньої епохи і єдиним шансом почути «Верховину» в живому контакті у такому складі, бо вони вже віддавна не виступають з інструментами. Була це справжня насолода для любителів багатоголосого східного співу! Для мене цей концерт став перенесенням у 90-ті роки ХХ ст., коли починали свою кар’єру відомі сьогодні фолькові гурти, які тоді перші почали інспіруватися рідним слов’янським фольклором, наприклад «Оркестр св. Миколая» в Люблині. Серед ґрона прекурсорів цього жанру була так само «Черемшина» з Підляшшя і «Верховина» з Варшави.
Ювілейний концерт ансамблю був дуже динамічний і повний несподіванок, постійно щось діялося. Було видно, що артисти відчували радість від такого виступу, а це перейшло і на глядачів. Спогади і старі фотографії надали цій вечірній зустрічі ліричності. Завдяки виступові дітей концерт набув родинного характеру.
Хай «Верховина» співає якнайдовше і дочекається свого «золотого ювілею»! ■
