Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ №34, 2014-08-24
Перший День Незалежності святкували в Україні 16 липня 1991 р, оскільки Декларація про її державний суверенітет була прийнята 16 липня 1990 р. «Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України». ВР УРСР проголошує День Незалежності України?! Тепер це звучить як абсурд. Під впливом Народного Руху України комуністи проголосували за суверенітет, а рік пізніше – за справжню незалежність. Після схвалення 24 серпня 1991 р. Акту проголошення незалежності України змінено і дату Дня Незалежності України. В історії української державності новітньої доби 1991 р. записався як переломний момент. Цього року без жодного пострілу в Україні оголошено державність, яку підтверджено в референдумі 1 грудня.
За 23 роки незалежності Україна виховала нове покоління зрілих громадян, яке не знає комуністичного ярма. Видавалося, що держава міцніє. Приборкано шалену інфляцію, введено національну валюту – гривню, діти почали вчитися рідної мови, постали шедеври сучасної культури, мистецтва, літератури. Однак українська політична еліта виявилася незрілою для державотворення. Замість державного інтересу переміг егоїзм і спрага грошей, наслідком чого була дика приватизація і створення олігархічної системи. Українська мова і культура для них була тільки зайвим клопотом. Зрештою, годі було сподіватися від совєтської бюрократії чогось кращого.
Боротьба за справжню незалежність відбувається саме зараз, на 23 році самостійної України. Раніше Україна була постколоніальною країною з ознаками держави. Конфлікт поколінь, менталітету світогляду українців спричинив Помаранчеву революцію та Євромайдан. Якщо на переломі 2004 і 2005 років громадяни України надіялися, що це влада за них змінить державу, то тепер почуття громадянської відповідальності та контролю влади нарешті починає приносити свої плоди. Боротьба за справжню незалежну Українську державу, на жаль, відбувається також на воєнному фронті. Так, як польсько-большевицька війна консолідувала поділених поляків, так тепер Україна, захищаючи свою територію і незалежність, будує почуття спільноти серед громадян. Саме загроза ззовні спровокувала народження національної та державної самосвідомості в Україні. Російське вторгнення, як на іронію, укріплює це почуття. Покоління, яке бореться за самостійність України, ніколи її не віддасть.
З Днем Незалежності!
