Мирослав Левицький ■ УКРАЇНА ■ №32, 2015-08-09
28 липня ц.р. в Києві відбулися заходи, присвячені осмисленню місця і ваги в українській та європейській історії рівноапостольного князя Володимира, річницю смерті якого відзначають за сучасним календарем саме цього дня. Заходи проходили і на найвищому державному та релігійному рівнях.
Зате в Росії той факт, що він хрестився у древньому Херсонесі на півдні Криму (неподалік сучасного Севастополя) використовується пропаґандистами як ще одне «обґрунтування» «законності» анексії Криму… Згідно з історичною доктриною Путіна, князь Володимир Великий — російський державний діяч, творець російської держави.
Доктрина Кремля
Ця доктрина Путіна була покладена в основу російських заходів, присвячених 1000-літтю смерті цієї постаті. У Москві розглядався варіант, щоб головні ювілейні урочистості з участю московського патріарха Кирила все-таки провести в Києві. Проте згодом московські «стратеги» дійшли висновку, що «проведення настільки масштабного святкування (…) буде складно із-за важкої ситуації в Україні». У відділі зовнішніх зв’язків російської православної церкви обмежилися відірваними від реальності заявами, що «попри все, що нині відбувається, князь Володимир залишається фіґурою, котра об’єднує Росію та Україну».
У Москві головна урочиста літургія в день рівноапостольного князя Володимира відправлялася у храмі Христа-Спасителя неподалік Кремля. У ній разом з московським патріархом співслужили глави (або їх представники) православних церков.
Звичайно, дивує, що 14 закордонних православних Церков втягуються в політичний фарс — намагання відродити імперію, яку під маскою релігії разом з Путіним здійснює РПЦ. Провідною ниткою його проповіді була ідея відродження Святої Русі на просторах «історичної Русі», проте переважна більшість територій РФ лежить поза територією «історичної Русі»…
На бенкеті президент РФ дав волю емоціям, заявивши, що великий князь київський Володимир поклав початок створенню «єдиної російської нації і централізованої Російської держави»… Повторив він улюблений міф, що одні духовні джерела й досі живлять братні слов’янські народи Росії, України й Білорусії. Патріарх Кирил додав, що нинішні трагічні події чіткіше показують необхідність зміцнення єдності й взаємної підтримки слов’янських народів.
4 листопада, у встановлений Путіним День російської єдності (річниця розгрому поляків під Москвою 1612 р.), планується масштабне відкриття в Москві (на березі ріки Москви) найбільшого пам’ятника князю Володимиру.
До єдності
В Україні 1000-ліття смерті князя Володимира Великого українські Церкви відзначали й надалі роз’єднаними. Окремо проводили літургію та хресний хід до пам’ятника князя Володимира УПЦ МП і УПЦ КП. Ані прагнення віруючих, ані заохочення влади до пошуків єдності, ані дипломатична підтримка об’єднавчого процесу з боку Константинополя ще не принесли очікуваних результатів. Однак потреба єдності була провідною темою більшості виступів на урочистому засіданні Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) з гарною назвою-девізом «Закон і благодать Землі Української», яке відбулося у Києві 28 липня 2015 року з участю президента України, уряду та київської міської влади. Цікаво, що окремі православні церкви (шість), зокрема константинопольська і польська, відряджали своїх представників і до Москви, і до Києва.
Офіційно президент України підписав Указ про підготовку і проведення урочистостей, присвячених пам’яті князя Київського Володимира Великого — творця середньовічної європейської держави Русі-України. Указом передбачалося проведення наукових конференцій, симпозіумів, круглих столів, семінарів, інших наукових та просвітницьких заходів, спрямованих на вивчення державотворчої діяльності князя Київського Володимира Великого, впливу його політики на політичний та економічний розвиток Європи, зокрема країн БалтійськоЧорноморського реґіону, подій української історії відповідного періоду. Поставлене завдання лише частково було виконане. Утверджені стереотипи дуже важко долати.
На засіданні ВРЦіРО найбільше вразила заява митрополита УПЦ з Канади Юрія (Каліщука), який є представником Константинопольського патріарха в об’єднавчому процесі українського православ’я. Виступаючи не лише від імені православних українців Канади, а й від патріарха Варфоломія І, він сказав: «Патріархія Константинопольська, в юрисдикції якої Київська митрополія перебувала 700 років, не забуває, що вона — материнська Церква Київської митрополії, що вона має перед Україною велику відповідальність і запевняє, що готова докласти всіх зусиль, щоб в Україні була єдина помісна об’єднана автокефальна православна церква».
Предстоятель УПЦ МП Онуфрій на засіданні ВРЦіРО старанно уникав будь-яких оцінок російської аґресії, роблячи наголос на епітетах, які лунають в Москві на зразок князя єдності…
Традиційно не обминав політики патріарх УПЦ КП Філарет. Режим Путіна він називав окупаційним зовнішнім ворогом. Проте застерігав владу, що є також внутрішня загроза — не подолана досі корупція.
Унікальність київської традиції
Президент України, згадуючи, що хрещення України було геополітичним європейським вибором Русі, цитував таку актуальну і сьогодні молитву з великого полемічного трактату ХІ століття – Іларіонового «Слова про закон і благодать»: «Тих, що йдуть на нас раттю, прожени, ворожі країни усмири, мир утверди»…
Петро Порошенко сказав про унікальність київської християнської традиції (діаметрально відмінної від московської традиції, яка, прикриваючись словом Божим, споконвіку несе війну та смерть). Закликаючи до єдності, президент згадав, що подолання розділення в українському православ’ї має стати справою насамперед віруючих. Він запевнив, що держава не вдаватиметься до жодних насильницьких кроків, до жодного тиску на шляху до єдності.
Не тільки молитвами, хресними ходами, політичними промовами Україна вшанувала 1000-ліття. Були також численні концерти, виставки тощо.
У Національному заповіднику «Софія Київська» відкрилася виставка «Володимир Великий – творець Української держави». Виставка експонується в приміщенні, на місці якого в давнину існував, як доводять вчені, тронний зал князя Володимира, згадуваний австрійським дипломатом і мандрівником Еріхом Лясотою, який відвідав Київ і Софійський собор 1594 р.
«Матеріали виставки демонструють, що період київського правління Володимира став кульмінаційним моментом в історії середньовічної України. Саме за Володимира були закладені підвалини для формування української нації, а Київ набрав статусу осердя української культури та духовності». ■
