Pозмовляв Богдан Гук ■ ГРОМАДА ■ №44, 2014-11-02
Анна Мельник, нар. 1958 р. у Можджанах Ґіжицького повіту. Закінчила 1977 р. професійний ліцей в Оструді. З депортації повернулася 1980 р. і замешкала в Мокрому – селі Сяніцького повіту, в якому проживає до сьогодні. Вона – самоврядний працівник у Ґмінній управі в Команчі. Також член ОУП (управа мокрянського гуртка), член управи товариства «Баладгора», член гуртка сільських господинь. Від 2009 р. – солтис села Мокрого. Делеґат на з’їзд ОУП 2014 р. Мати п’ятьох дітей, православна, безпартійна. Висуває свою кандидатуру в депутати у Cяніцьку повітову раду від Громадянської платформи, 2-й виборчий округ, 2-ге місце у списку, рекомендована ОУП.
Пані Анно, ким є Ваші виборці?
Практично це мешканці Мокрого і Морохова. Це українці і поляки, а також особи мішаного національного чи віросповідного походження. Хоч це два села, все ж вони менші від такого великого села, як Чашин, де мені важко сподіватися голосів і які становлять міцну конкуренцію.
Ваші виборці – це люди різного віросповідання і національності. Можна їх переконати, що, голосуючи за Вас, усе-таки мають користь від єдності?
Мокре і Морохів, хоч їх мешканці справді різні, уміють гуртуватися. Це потенційно активні виборці. Ми не один раз, а роками доказуємо, що можемо разом урятувати місцеву школу, українську культуру та ідентичність.
Що досі ви вважаєте своїм успіхом?
Я не занедбала нічого з того, що могла зробити для Мокрого. Не лише моїми зусиллями, але при моїй участі поруч з багатьма іншими особами, ми добилися, що Мокре стало селом багатокультурним, де спокійно співіснують українці і поляки, православні, греко-католики та римо-католики. Люди навчилися шанувати один одного і бачити в цьому свою спільну справу. У нас нема віросповідних чи національних перегонів.
А як досі вдавалося українським мокрянам і морохів’янам відстоювати під час виборів належну їм репрезентацію у ґміні Загір’я та Сяніцькому повіті?
Сьогодні депутатом у Загірянській ґмінній раді є Михайло Копка з Морохова. Раніше був ним Ярослав Мельник з Мокрого.
Яке ставлення ґмінної ради в Загір’ї та війта ґміни до української присутності і справ у ґміні?
Останніми роками видно, що ґмінна влада вважає нас серйозним партнером. Там належно оцінили зусилля мокрян щодо врятування школи, проведення фестивалю «Свято культури над Ославою», діяльність ансамблю «Ослав’яни», Товариства «Баладгора». Саме завдяки нашій активності нас видно і нас поважають.
Ви раніше ставали кандидатом у місцевих виборах?
Так, у попередніх самоврядних виборах я балотувалася у повітову раду Сяніцького повіту, набираючи понад 200 голосів.
Яка Ваша передвиборча позиція?
Шляхом балотування у виборах я хочу забезпечити те, щоб українці з Мокрого і Морохова й далі могли бути українцями, щоб інші шанували наше село, щоб воно мало відповідне представництво у ґмінній раді. Це дозволить нам думати про розвиток і майбутнє.
Дякую за розмову. ■
